ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2019 року
Київ
справа №819/1044/14-a
адміністративне провадження №К/9901/12783/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду в складі судді Ходачкевич Н.І. від 25.06.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М., Сапіги В.П. від 08.02.2016 у справі №819/1044/14-a за позовом Заступник прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
УСТАНОВИВ:
В травні 2014 року Заступник прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара" адміністративно-господарські санкції в сумі 37209,39 грн. та пеню в розмірі 323,64 грн., які застосовано за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у відповідності до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередньої інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач створив робочі місця для інвалідів, інформував про наявність вакансій, вживав заходів для працевлаштування. Вказує, що в січні 2013 року направив звітність за формою № 3-ПН, а тому відповідний висновком суду апеляційної інстанції є помилковим.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2016 року відкрито касаційне провадження.
Справу передано до Верховного Суду.
Дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що відповідно до звіту ТОВ "Сахара" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік по формі № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 96 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон 875) - 4 особи.
В звʼязку з невиконанням вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на 1 особу, позивачем було нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 37209,39 грн. та пеню в сумі 323,64 грн., які він і просить стягнути у судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не забезпечив виконання встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не надавав, відповідно до встановленого законом порядку, державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, а також самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у строки встановлені Законом.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
У відповідності до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.
Отже, законом передбачена відповідальність підприємств, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовʼязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовʼязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Таким чином, обовʼязок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовʼязком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ "Про зайнятість населення" (набрав чинності з 01 січня 2013 року) роботодавці зобовʼязані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).