ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/224/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
учасники справи:
Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області
позивач - Теплодарська міська рада Одеської області
відповідач -Відкрите акціонерне товариство "Одесенергобудтранс"
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду у складі Мишкіної М.А. - головуючого, Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г. від 10 грудня 2018 року
Історія справи
Короткий зміст та підстави позову
1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 позовні вимоги Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області задоволені. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" на користь Теплодарської міської ради Одеської області 725083,05 грн. збитків.
2. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 значене рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
3. Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2014 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 та залишено в силі рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014.
4. У подальшому рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2014 за заявою Відкритого акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" було переглянуто за нововиявленими обставинами і ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2015 за результатами такого перегляду рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 залишено без змін.
5. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2018 відмовлено Відкритому акціонерному товариству "Одесенергобудтранс" у допуску справи № 916/224/14 до провадження за заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15.08.2017.
6. У жовтні 2018 року ОСОБА_4 (далі - скаржник) як особа, яка не брала участі у справі, однак рішення стосується її законних прав та інтересів, звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2014 прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
7. Обґрунтовуючи наявність процесуального права на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, скаржник зазначила про те, що вона є акціонером Відкритого акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" та володіє 63 простими іменними акціями товариства, а оскаржуване судове рішення про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Одесенергобудтранс" грошових коштів вплинуло на здатність скаржника реалізувати його корпоративне право на отримання дивідендів.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
8. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2018 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Одеської області від 08 квітня 2014 року на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
9. Апеляційний господарський суд зазначив, що скаржником не доведено, яким чином оскаржуване рішення зачіпає його прав та обовʼязки, як акціонера відповідача, у тому числі як саме рішення суду про стягнення коштів з юридичної особи перешкоджає її акціонеру в отриманні дивідендів. Отже, рішенням суду від 08.04.2014 питання про права, інтереси та обовʼязки скаржника не вирішувалось, що унеможливлює апеляційний перегляд судового рішення за апеляційною скаргою такої особи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Південно-західного апеляційного господарського від 10 грудня 2018 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Спірне рішення, за яким у відповідача виникло грошове зобовʼязання в сумі 725 083, 05 грн., безумовно зменшує прибуток останнього, а отже призводить до зменшення розміру дивідендів скаржника на кожну з належних йому простих акцій цієї юридичної особи. Отже, прийняте у справі судове рішення безпосередньо стосується матеріального права та інтересу акціонера ОСОБА_4 на отримання прибутку у вигляді дивідендів, на захист якого і подано апеляційну скаргу.
12. Судом не застосовано до спірних правовідносин положення статті 167 Господарського кодексу України та статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" якими встановлено причинно-наслідковий звʼязок між виникненням у відповідача зобовʼязань за оскаржуваним рішенням та подальшим зменшенням дивідендів скаржника, як акціонера та власника корпоративних прав, внаслідок чого помилково закрито апеляційне провадження з посиланням на пункт 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
Доводи позивача у відзиві на касаційну скаргу
13. Прийнятим у справі рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права та інтереси скаржника, який не є учасником спірних правовідносин, а тому відсутній правовий звʼязок зі скаржником та учасниками даного спору. Натомість законність рішення суду першої інстанції підтверджена постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2014 у даній справі.
Заяви з процесуальних питань
14. 01.03.2019 до Верховного Суду надійшла заява ПАТ "Одесанергобудтранс" про зупинення виконання судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку, мотивована здійсненням фактичних виконавчих дій з примусового виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Верховний Суд відмовляє у задоволенні вказаної заяви, оскільки здійснення виконавчого провадження саме по собі не є тією безумовною підставою з якою закон повʼязує можливість (необхідність) зупинення виконання судових рішень, оскільки видача наказу на примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили, є процесуальним обовʼязком суду, а виконавче провадження - завершальним етапом судового провадження. При цьому предметом касаційного оскарження у даному випадку є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження. Касаційний суд не може ставити під сумнів законність судового рішення тільки через те, що воно оскаржено в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій
15. У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
16. Обовʼязок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобовʼязаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
17. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
18. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
19. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обовʼязкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", пп. 51 і 52).