ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/746/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
учасники справи:
позивач - Компанія "ASSTRA Forwarding AG" (Асстра Форвардінг АГ),
відповідач - спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Дунай - Транзіт",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
касаційну скаргу спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Дунай - Транзіт"
на рішення господарського суду Одеської області від 23.08.2018 (головуючий суддя Волков Р.В.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 (головуючий суддя - Поліщук Л.В., судді: Аленін О.Ю., Мишкіна М.А.)
у справі № 916/746/18
за позовом Компанії "ASSTRA Forwarding AG" (Асстра Форвардінг АГ) (далі - Компанія)
до спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Дунай - Транзіт" (далі - Підприємство)
про стягнення 21 453,39 євро.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Компанія звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Підприємства про стягнення 21 453,39 євро завданих збитків, у звʼязку з втратою вантажу при його перевезенні.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.08.2018 у справі № 916/746/18, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019, позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.
Підприємство, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Так, згідно з доводами Підприємства, викладеними у касаційній скарзі:
- судами попередніх інстанцій у розгляді справи не враховано те, що Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (до якої Україна приєдналася у 2006 році) не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки остання не регулює транспортно-експедиторські правовідносини;
- сторонами у договорі від 01.11.2013 № AFP 060-02.13 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, який укладений Компанією та Підприємством узгоджений позасудовий порядок вирішення спорів, який повинен бути застосований позивачем у випадку виникнення претензій до відповідача;
- у розгляді справи суди допустили порушення приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки не забезпечили дотримання принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;
- суди попередніх інстанцій у розгляді справи порушили приписи статті 236 ГПК України щодо всебічного, повного та обʼєктивного розгляду всіх обставин справи, керуючись законом.
У відзиві на касаційну скаргу Компанія зазначила про необхідність спростування доводів Підприємства про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Так, на думку Компанії, Підприємством не враховано те, що: Компанією (позивачем у справі) та Компанією "CANDY HOOVER EUROASIA EV GERECLERI SAN. VE TIC. A.S." (замовник перевезення, власник вантажу) була обрана названа Конвенція у регулюванні їх договірних відносин, у звʼязку з чим доводи Підприємства є безпідставними; приписи Конвенції не мають обмежень щодо її застосування до будь-яких інших відносин, окрім транспортних; Підприємство не наводить положень інших нормативно-правових актів, які б обмежували Компанію (позивача у справі) та Компанію "CANDY HOOVER EUROASIA EV GERECLERI SAN. VE TIC. A.S." у праві врегулювати свої відносини положеннями Конвенції.
Розгляд касаційної скарги Підприємства здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 ГПК України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:
- 01.11.2013 Компанією як замовником та Підприємством як виконавцем укладений договір № AFP 060-02.13 про надання транспортних послуг при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні (далі - Договір), за умовами якого виконавець взяв на себе зобовʼязання виконувати перевезення вантажів за дорученням замовника;
- згідно з пунктом 2.4 Договору підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), вантажоотримувача та митних органів;
- за умовами пункту 3.1 Договору замовник інформує виконавця, зокрема, про строки та обʼєми майбутніх перевезень. Інформація передається факсимільним звʼязком у вигляді транспортного замовлення, що містить додатково, зокрема, наступну інформацію: точні адреси місць навантаження та розвантаження вантажу; адресу відправника та отримувача вантажу із зазначенням контактних телефонів; адресу проведення митних формальностей при завантаженні та розвантаженні вантажу; строки доставки вантажу отримувачу тощо;
- відповідно до підпункту 4.2.7 пункту 4.2 Договору виконавець зобовʼязаний доставити вантаж замовника у визначений пункт призначення і вручити його уповноваженій особі у цілості й схоронності відповідно до товарно-транспортної накладної та переданим на місці завантаження і митного оформлення документам;
- згідно з пунктом 6.1 Договору передбачено, що відповідальність замовника та виконавця визначається умовами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів;
- у пункті 6.7 Договору встановлено, що виконавець несе відповідальність за виконання умов транспортного замовлення з відшкодуванням всіх збитків або штрафів, що виникли чи предʼявлені в результаті його дій чи упущень;
- даний договір є безстроковим та вступає в силу з моменту його підписання (пункт 9.1 Договору);
- на виконання умов Договору в квітні 2017 року позивачем та відповідачем було погоджено перевезення вантажу - побутової техніки за маршрутом Туреччина - Швеція, яке виконавець зобовʼязався виконати на транспортних засобах з державними номерними знаками України ВН6346ЕК/ВН0536ХМ (ВН6346ЕК - номер тягача, ВН0536ХМ - номер причепа);
- конкретні умови перевезення були погоджені сторонами в транспортному замовленні від 24.04.2017 № 20170421-1780;
- згідно із вказаним транспортним замовленням виконавець (Підприємство) зобовʼязався доставити вантаж в місце доставки 25.04.2017;
- відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної № 605754 (далі - CMR) вантаж був прийнятий до перевезення виконавцем 25.04.2017;
- вартість вантажу згідно з рахунком (інвойсом) від 24.04.2017 № 877044, що супроводжував вантаж та додавався до CMR становила 21 453,39 євро;
- станом на 01.03.2018 вантаж не був доставлений Підприємством вантажоодержувачу;
- вантажовідправник та власник вантажу - Компанія "CANDY HOOVER EUROASIA EV GERECLERI SAN. VE TIC. A.S." (Туреччина), яка замовляла організацію перевезення вантажу Компанії як експедитору, 01.03.2018 предʼявила Компанії претензію про компенсацію вартості вантажу, який вважається загубленим згідно з приписами пункту 1 статті 20 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів;
- 13.03.2018 Компанія направила на адресу Підприємства лист від 09.03.2018 з вимогою про відшкодування вартості втраченого вантажу, проте вказаний лист повернутий на адресу позивача;
- Компанія відшкодувала Компанії "CANDY HOOVER EUROASIA EV GERECLERI SAN. VE TIC. A.S." (Туреччина) вартість втраченого при перевезенні вантажу в розмірі 21 453,39 євро з огляду на те, що Компанія є відповідальною перед замовником за дії залученого нею перевізника (Підприємства).
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 21 453,39 євро завданих збитків, у звʼязку з втратою вантажу при його перевезенні.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовʼязків.
Приписами статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовʼязковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобовʼязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовʼязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовʼязання (неналежне виконання).