ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 914/3037/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Вронська Г.О., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;
за участю представників:
позивача - 1 - ОСОБА_1,
- 2 - не зʼявився,
відповідача - Парамонова С.О.,
прокурора - Голуба Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Стасюк Світлани Ігорівни,
на рішення Господарського суду Львівської області
(головуючий - Іванчук С.В., судді - Рим Т.Я., Пазичев В.М.)
від 27.06.2018
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Зварич О.В., судді - Дубник О.П., Орищин Г.В.)
від 19.02.2019,
у справі за позовом заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій",
до фізичної особи-підприємця Стасюк Світлани Ігорівни,
про розірвання договору оренди та зобовʼязання повернути виробничу площадку
В С Т А Н О В И В:
у серпні 2015 року заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця Стасюк Світлани Ігорівни про розірвання договору №173-п від 03 вересня 2007 року та про зобовʼязання повернути виробничу площадку (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 12.02.2018). Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 173-п від 03 вересня 2007 року, наявністю самочинного будівництва на орендованій виробничій площадці.
Спір у справі розглядався господарськими судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 позов задоволено. Розірвано договір №173-п від 03 вересня 2007 року про передачу в тимчасове користування виробничої площадки площею 193,35 кв.м по вул. Городоцькій, 222 у м. Львові, укладений між державним підприємством Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" та субʼєктом підприємницької діяльності - фізичною особою Стасюк Світланою Ігорівною. Зобовʼязано відповідача повернути державному підприємству Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" орендовану виробничу площадку.
Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що відповідачем порушено умови спірного договору, що є підставою для його розірвання. Врахував, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 02.12.2014 у справі № 462/1878/14 встановлено факт самочинного будівництва у 2008 році, а саме - споруджено прибудову площею 73,5 кв.м на торговій площадці заводу без дозволу чи погодження.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 скасовано в частині задоволення позовної вимоги про розірвання договору від 03 вересня 2007 року №173- п. В цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні такої позовної вимоги. Відмовляючи у задоволенні позову в частинні розірвання договору, апеляційний господарський суд виходив з того, що на момент звернення прокурора з позовом про розірвання спірного договору оренди, він був припинений за заявою ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій" з 25.08.2015, у звʼязку з чим відповідач зобовʼязаний повернути державному підприємству виробничу площадку.
ФОП Стасюк С.І. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Стверджує, що спірний договір оренди №173-п від 03 вересня 2007 року чинний та його дія продовжена. Заява ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій" від 27.08.2015 № 709 була подана з пропуском узгодженого сторонами одномісячного строку для повідомлення про припинення договору. Вважає, що місцевий господарський суд безпідставно не застосував наслідки спливу позовної давності при вирішенні спору у справі.
Заступник військового прокурора Львівського гарнізону у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає касаційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Просить залишити касаційну скаргу ФОП Стасюк С.І. без задоволення. Вважає, що договір оренди №173-п від 03 вересня 2007 року припинив свою дію у серпні 2015 року. Звертає увага суду на встановлений факт порушення умов договору та факт зведення самовільних споруд на спірній ділянці.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 03.09.2007 між державним підприємством Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" (виконавець) та субʼєктом підприємницької діяльності-фізичною особою Стасюк С.І. (замовник) укладено договір № 173-п.
Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець передає, а замовник приймає в тимчасове користування виробничу площадку площею 193,35 кв.м, яка знаходиться у володінні ДП "ЛЗЗК", м. Львів, вул. Городоцька, 222, виробнича площадка надається для виробничих потреб замовника.
Положеннями п. 2.1 договору визначено, що передача виробничої площадки в користування не спричиняє передачу замовнику права власності на цю площадку. Власником виробничої площадки залишається виконавець, а замовник користується нею протягом дії цього договору.
Замовник вступає у строкове користування виробничою площадкою з дати підписання цього договору та акту приймання-передачі, який є невідʼємною частиною договору. Виробнича площадка вважається поверненою виконавцеві з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п. п. 2.2, 2.3 договору).
За умовами п. 4.1 договору замовник зобовʼязується використовувати виробничу площадку відповідно до умов цього договору, згідно з п. 1.1.
У разі припинення дії цього договору замовник зобов`язується повернути виконавцеві виробничу площадку в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі її в користування, з врахуванням фізичного зносу (п. 4.3 договору).
В пунктах 5.1, 5.2 договору сторони погодили, що замовник має право самостійно здійснювати господарську діяльність на виробничій площадці в межах, визначених положенням суб`єкта підприємницької діяльності, чинним законодавством України та цим договором, згідно з п. 1.1 договору. З письмового дозволу виконавця здійснювати забудову, технічне переоснащення та поліпшення виробничої площадки. Виконавець не відшкодовує ці витрати.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що виконавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін у договір користування виробничої площадки або його розірвання в разі погіршення стану виробничої площадки, внаслідок неналежного використання або невиконання умов договору.
Цей договір діє з 03 вересня 2007 року по 25 серпня 2008 року (п. 10.1 договору).
Виробнича площадка площею 193,35 кв.м розташована на земельній ділянці площею 9,5304 га розташованій за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 222, наданій ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій" згідно з державним актом на право постійного користування землею І-ЛВ №003438 від 08.06.1999. Землю надано у постійне користування для виробничих потреб.
Вказана виробнича площадка обліковується на балансі ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій" як споруди "бетонні площадки" за інвентарним номером 17009, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів від 11.05.2005.
На виконання умов договору виконавцем передано, а замовником прийнято в строкове платне користування виробничу площадку загальною площею 193,35 кв.м, розміщену за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 222, підтвердженням чого є акт прийому-передачі в користування виробничої площадки, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 222 від 03.09.2007, підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток виконавця та замовника.
Додатковою угодою від 17.07.2008 до договору № 173-П від 03.09.2007 сторони внесли зміни до п. 10.10 договору шляхом викладення його в такій редакції: "у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором".
Судами встановлено, що сторони неодноразово продовжували дію оспорюваного договору з урахуванням положень пункту 10.10 договору в редакції додаткової угоди від 17.07.2008.
Відповідно до листа ФОП Стасюк С.І. від 25.12.2007 керівнику ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій" ФОП Стасюк С.І. визнає, що нею без узгодження і дозволу позивача-2, самовільно споруджено приміщення з режимом тимчасового користування, на виробничій площадці, яка передана підприємцю в тимчасове платне користування за договором № 173-п від 03.09.2007.
20.04.2015 ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій" надіслав на адресу відповідача пропозицію № 319 (в порядку статті 188 Господарського кодексу України), в якій зазначив, що ФОП Стасюк С.І., всупереч умов договору № 173-п від 03.09.2007, здійснила на спірній виробничій площадці самочинне будівництво споруди (нежитлових приміщень), без дозволу та погодження з позивачем-2, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Львівської області від 02.12.2014 у справі № 462/1878/14. В звʼязку з порушенням визначеного договором порядку використання виробничої площадки, позивач-2 звернувся до відповідача з пропозицією розірвати договір №173-п від 03.09.2007.
Відповідач листом № 14 від 14.05.2015 повідомив про неможливість прийняття пропозиції про дострокове розірвання договору №173-П від 03.09.2007.
В заяві від 27.08.2015 № 709 ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій" повідомив відповідача про припинення дії договору № 173-п від 03.09.2007, зазначивши про те, що відповідно до п. 10.10 додаткової угоди від 17.07.2008 до договору від 03.09.2007 № 173-п ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій" припиняє дію вказаного договору і відповідно подальша його дія не підлягає пролонгації (продовженню) на наступний термін. У зв`язку з цим відповідачу необхідно згідно з пунктами 2.3, 4.3, 10.5.3, 10.6 договору повернути ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій" виробничу площадку площею 193,35 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 222.
В заяві від 27.08.2015 № 709 позивач-2 також просив відповідача 04 вересня 2015 року спільно підписати акт здачі-приймання вказаної виробничої площадки та попередив, що у випадку неповернення виробничої площадки ДП МОУ "Львівський завод збірних конструкцій" буде змушений звернутися до суду. Вказану заяву надіслано 01.09.2015 цінним листом з описом вкладення на адресу відповідача, про що свідчать опис вкладення та фіскальний чек поштового відділення ПАТ "Укрпошта". Заяву було повернуто відправнику з зазначенням причини повернення: "закінчення терміну зберігання".
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовʼязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовʼязана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовʼязку. Зобовʼязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 193 ГК України встановлено, що субʼєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовʼязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовʼязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовʼязковим для виконання сторонами.
Статтею 773 ЦК України визначено, що наймач зобовʼязаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.