ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 905/1005/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
за участю представників:
позивача - Пронюк В.Я.
відповідача - не зʼявився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 (головуючий суддя Геза Т.Д., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.) та рішення Господарського суду Донецької області від 24.07.2018 (суддя Фурсова С.М.) у справі № 905/1005/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України"
до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"
про стягнення 136 336 620,38 грн,
Історія справи
Короткий зміст вимог
1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (далі - відповідач) про стягнення 136 336 620,38 грн, з яких: 74 657 076,84 грн основного боргу, 28 798 077,21 грн пені, 6 136 528,38 грн - 3% річних, 26 744 937,95 грн інфляційних втрат.
1.1. Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1625/15-БО-6 від 31.12.2014, внаслідок чого утворилася заявлена у позові сума заборгованості.
Короткий зміст оскаржуваних рішень, прийнятих судами попередніх інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.07.2018 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявлену суму основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги в частині стягнення 28 798 077,21 грн пені задоволено частково, стягнуто 20 158 654,05 грн пені, в решті вимог в розмірі 8 639 423,16 грн - відмовлено.
2.1. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів, які спростують факт споживання відповідачем зазначеної кількості природного газу та/або доказів його своєчасної оплати у спірний період, з огляду на що визнав позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи. Водночас, приймаючи до уваги те, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати та на підтримання нормального функціонування підприємства з метою виконання функцій держави з виробництва та постачання теплової енергії, дійшов висновку щодо зменшення розміру пені на 30% на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з огляду на що відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8 639 423,16 грн пені.
3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 8 639 423,16 грн, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
5. Позивач зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій не врахували аргументів, доводів чи доказів позивача, не зазначили мотивів такого неврахування, чим порушили вимоги ГПК України, що призвело до прийняття неправомірного рішення.
5.1. Суди не мали права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ГК України, не зʼясувавши всіх обставин, зʼясування яких передбачено даною нормою.
5.2. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.
5.3. Враховуючи те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, суди не надали належної уваги ступеню виконання зобовʼязання боржником, не виконали вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобовʼязанні та інших інтересів сторін, що призвело до порушення положень статті 233 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
6. 29.03.2019 відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому він зазначає про дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наголошує на тому, що судами в повній мірі зʼясовано всі обставини, які підлягають зʼясуванню відповідно до положень ст. 233 Господарського кодексу України, та правильно встановлено, що даний випадок є винятковим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
7. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1625/15-БО-6, за умовами якого продавець зобовʼязується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
7.1. Відповідно до пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
7.2. За умовами договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 Договору.
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1).
7.3. Сторони неодноразово змінювали ціну договору шляхом підписання додаткових угод.
7.4. Господарські суди установили, що позивач свої зобовʼязання за договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за договором, підписаними уповноваженими особами сторін та скріпленими печатками підприємств, на загальну суму 159 010 315,53 грн, а відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ в загальному розмірі 84 353 238,69 грн, що підтверджується сальдо по підприємству, а також виписками по рахунку позивача.
7.5. Не здійснивши своєчасну оплату вартості отриманого природного газу, відповідач допустив порушення строків розрахунків, що й зумовило звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу за зобовʼязаннями квітня-грудня 2015 року у розмірі 74 657 076,84 грн.
7.6. Судами установлено, що матеріали справи не містять доказів на спростування факту споживання відповідачем зазначеної кількості природного газу та/або доказів його своєчасної оплати у спірний період.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
8. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
9. Предметом спору у цій справі є стягнення основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих у звʼязку з несвоєчасною оплатою поставленого газу.
10. Колегія суддів зазначає, що, як убачається із тексту та прохальної частини касаційної скарги, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду позивачем оскаржуються лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 8 639 423,16 грн. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України в касаційному порядку не переглядаються.
11. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовʼязків (зобовʼязань) є, зокрема, договір.
12. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовʼязання або одностороння зміна його умов не допускається.
13. Порушенням зобовʼязання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовʼязання, тобто - неналежне виконання.