ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/4357/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
за участю представників:
позивача - Мірвода А.М.,
відповідача - не зʼявився,
третьої особи - Телющенко В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 (Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Хрипун О.О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 (Князьков В.В.) у справі №910/4357/18
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" до Публічного акціонерного товариства "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", третя особа ОСОБА_10 про визнання недійсним правочину з перерахування грошових коштів
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" (далі - Позивач) звернулася в Господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (далі - Відповідач) про визнання недійсним правочину з перерахування коштів в сумі 200 000,00 грн на виконання договору №1Ф про надання безвідсоткової фінансової допомоги (позики) від 13.06.2016, який укладений між Відповідачем та ОСОБА_10 (далі - Третя особа).
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що переказ грошових коштів, який, на думку Позивача, є правочином, в сумі 200 000,00 грн з рахунку Відповідача на рахунок Третьої особи було здійснено Позивачем без дотримання вимог пунктів 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", частини 4 статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у звʼязку з чим Позивач зазначає про наявність підстав для визнання правочину з перерахування грошових коштів недійсним.
Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Рішення суду мотивовано тим, що Позивачем безпідставно віднесено до нікчемних правочинів з підстав, передбачених пунктами 7, 9 частини 3 статті 38 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", операцію з перерахування коштів в якості надання безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором №1Ф від 13.06.2016, здійсненої 15.06.2016, в сумі 200 000,00 грн. Перерахування грошових коштів - поворотної фінансової допомоги, є лише дією, яка засвідчує факт належного виконання договору, тому підстави для визнання цієї дії недійсною за правилами визнання недійсним правочину відсутні. Судом враховано, що сам договір безвідсоткової фінансової допомоги від 13.06.2016, сторонами якого є юридична та фізична особи, Позивачем не оспорюється.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 залишено без змін з тих же підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
7. Судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема, частину 1 статті 220, частини 1 та 2 статті 215, статтю 227 ЦК України, частину 4 статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пункти 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу
8. До операції з перерахування коштів не можуть бути застосовані приписи статей 203, 215 ЦК України, оскільки така операція не є правочином.
9. Судами вірно не застосовано статтю 227 ЦК України, оскільки чинним законодавством не вимагається отримання юридичною особою будь-якого дозволу (ліцензії) при укладенні та виконанні договору безвідсоткової фінансової допомоги.
10. Оскільки стаття 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" регулює діяльність банків, а тому не може бути застосована до даних правовідносин, які виникли між Відповідачем та Третьою особою.
Позиція Третьої особи у відзиві на касаційну скаргу
11. Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, законними, а висновки судів про відсутність підстав для застосування пунктів 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 202, 227 ЦК України, статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відповідають обставинам справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладеним між Відповідачем та Третьою особою правочином, на підставі якого між цими особами виникли цивільні права та обовʼязки, є договір №1Ф про надання поворотної фінансової допомоги від 13.06.2016, за умовами якого Відповідач надає Третій особі поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (позику) в сумі 200 000,00 грн.
13. На виконання умов договору, Відповідач 15.06.2016 здійснив перерахування Третій особі грошових коштів в сумі 200 000,00 грн із призначенням платежу: "Надання зворотної фінансової допомоги згідно договору №1Ф від 13.06.2016".
14. Наказом Позивача №189-ОД від 10.08.2016 операцію з перерахування коштів Відповідачем Третій особі віднесено до нікчемних правочинів з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, у позовній заяві Позивач додатково вказує підставою нікчемності пункт 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
15. Відповідно до пунктів 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, повʼязаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.