ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 911/918/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "УКРГАЗБАНК",
представник позивача - Кучерявий С.В., адвокат (довіреність від 25.03.2019 № 161, свідоцтво від 14.03.2019 № 7570/10),
відповідач - товариства з обмеженою відповідальністю "Керчтранс",
представник відповідача - не зʼявився,
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"
на рішення господарського суду Київської області від 23.07.2018 (головуючий суддя Янюк О.С.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 (головуючий Зубець Л.П., судді: Калатай Н.Ф. і Мартюк А.І.)
у справі № 911/918/18
за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (далі - Банк)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Керчтранс" (далі - Товариство)
про стягнення заборгованості.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Банк звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.06.2013 № 89/2013 (далі - Договір), яка виникла станом на 03.05.2018 у сумі 1 484 531,99 грн., з яких: заборгованість по кредиту поточна - 22 752,00 грн.; заборгованість по кредиту прострочена - 546 048,00 грн.; заборгованість по процентах поточна - 12 384,25 грн.; заборгованість по процентах прострочена за період з 04.05.2015 по 03.05.2018 - 380 853,35 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату кредиту - 133 152,50 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 121 780,44 грн.; сума індексу інфляції простроченої заборгованості по кредиту - 93 789,32 грн.; сума індексу інфляції простроченої заборгованості по нарахованих процентах 84 194,12 грн.; штраф за невиконання Товариством пункту 3.3.11 договору застави - 89 578,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням Товариством зобовʼязань за Договором у частині погашення заборгованості та процентів за користування кредитними коштами та статтями 6, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Рішенням господарського суду Київської області від 23.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Банку основну заборгованість за Договором у розмірі 546 048,00 грн.; проценти за користування кредитними коштами у розмірі 380 853,36 грн.; інфляційні втрати на основне зобовʼязання у розмірі 93 789,32 грн.; інфляційні втрати за невчасно сплачені проценти за використання кредитних коштів 84 194,12 грн.; штраф 89 578,00 грн.; пеню за основним зобовʼязанням у розмірі 3 097,96 грн.; пеню за невчасно сплачені проценти за використання кредитних коштів у розмірі 2 974,54 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:
- позовні вимог щодо стягнення з Товариства суми основної кредитної заборгованості у розмірі 546 048,00 грн. [682 560, 00 грн. (загальна сума боргу за кредитним договором) - 113 760, 00 грн. (сума частково виконаних Товариством зобовʼязань) - 22 752, 00 грн. (поточна заборгованість) = 546 048, 00 грн. за період з 05.05.2014 по 05.04.2018] є обґрунтованими та доведеними;
- Банк просить стягнути з Товариства поточну заборгованість у розмірі 22 752,00 грн. за порушення строку, відлік якого починається з 05.05.2018 та закінчується 06.06.2018. Проте Банк звернувся з позовною заявою до суду першої інстанції 04.05.2018, тобто станом на день звернення Банка з позовом до суду першої інстанції Товариством не було порушено свого обовʼязку щодо повернення кредитних коштів у розмірі 22 752,00 грн.;
- наданий Банком розрахунок 24,3% річних за користування кредитними коштами за період з 04.05.2015 по 03.05.2018 у розмірі 380 853,36 грн. є правильним та обґрунтованим;
- сума поточної заборгованості по процентах у розмірі 11 257,56 грн. підлягає сплаті з 05.05.2018, а сума поточної заборгованості по процентах у розмірі 1 126,69 грн. - з 05.06.2018. Водночас Банк звернувся з позовом до суду першої інстанції 04.05.2018, тобто на день звернення Банка до суду Товариством не було порушено свого обовʼязку щодо сплати процентів за користування кредитним коштами;
- правильним розрахунком пені на чергові платежі у розмірі 11 376,00 грн. за період з 06.05.2017 по 03.05.2018 є сума у розмірі 3 097,96 грн.;
- правильним розрахунком пені за період з 06.05.2017 по 03.05.2018 є сума у розмірі 2 974,54 грн.;
- Банком визначений помилковий сукупний індекс інфляції за відповідні періоди прострочення. У перерахунку суми становлять значно більший розмір, ніж заявлено Банком, однак враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, судами задоволено вимогу про стягнення інфляційних втрат саме у розмірі 93 789, 32 грн. та у розмірі 84 194, 12 грн.;
- розрахунок штрафу за невиконання пункту 3.3.11 Договору застави у розмірі 89 578,00 грн. є арифметично правильним та обґрунтованим.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Банк звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції, а саме позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди:
- неповно зʼясували обставини, що мають значення для справи;
- неправильно застосували положення статей 15, 530, 631, 1049 ЦК України та статті 230 ГК України.
Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Банку, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 07.06.2013 Банком та Товариством (позичальник) укладено Договір, за умовами якого Банк надає позичальнику кредит у сумі 682 560,00 грн., а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в пункті 1.3 Договору, в розмірі 19,3% річних.
Відповідно до пункту 1.3 Договору строк кредитування: кредит надається з 07.06.2013 по 06.06.2018; позичальник у будь-якому випадку зобовʼязаний повернути кредит у повному обсязі у строки (терміни) та у сумі, які визначені у графіку погашення кредиту (додаток № 1 до Договору).
Згідно з додатком № 1 до Договору позичальник зобовʼязується виплачувати Банку суму кредиту у період з 07.06.2013 по 06.06.2018 рівними частками у розмірі 11 376,00 грн. до 5-го числа кожного місяця відповідного періоду.
Пунктом 9.11 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобовʼязань за цим договором.
На виконання умов Договору Банком було надано позичальнику кредитні кошти у сумі 682 560,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 10.06.2013 № 3180_1.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості.
Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що відповідно до статті 509 ЦК України зобовʼязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовʼязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовʼязку.
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майнові зобовʼязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовʼязковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовʼязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобовʼязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовʼязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовʼязання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовʼязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судами встановлено, що Банк виконав взяті на себе договірні зобовʼязання, що підтверджується меморіальним ордером на загальну суму 682 560,00 грн., Товариство взяті на себе зобовʼязання з повернення кредитних коштів виконав лише частково у розмірі 113 760, 00 грн., доказів протилежного, матеріали справи не містять.
Таким чином суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Товариства суми основної кредитної заборгованості у розмірі 546 048,00 грн. [682 560, 00 грн. (загальна сума боргу за кредитним договором) - 113 760, 00 грн. (сума частково виконаних Товариством зобовʼязань) - 22 752, 00 грн. (поточна заборгованість) = 546 048, 00 грн. за період з 05.05.2014 по 05.04.2018].
Що ж до вимог Банку в частині стягнення з Товариства поточної заборгованості у розмірі 22 752,00 грн., то судами встановлено, що сторони погодили строк дії Договору - до повного виконання сторонами своїх зобовʼязань за цим договором (пункт 9.11 Договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 06.06.2018 (підпункт 1.3.1 Договору), а також і строки виконання зобовʼязань із щомісячним погашенням платежів - щомісяця до 5-го числа кожного календарного місяця для основної заборгованості (додаток № 1 до Договору).
Проаналізувавши умови договору, суди дійшли висновку, що сторонами договору передбачені окремі самостійні зобовʼязання, які деталізують обовʼязок боржника повернути весь борг частинами, тобто право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу.
Водночас Банк просить стягнути з Товариства поточну заборгованість у розмірі 22 752,00 грн. за порушення строку, відлік якого починається з 05.05.2018 та закінчується 06.06.2018. Проте Банк звернувся з позовною заявою до суду першої інстанції 04.05.2018, що підтверджується відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 1049 ЦК України, зокрема, передбачено, що позичальник зобовʼязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи, що умовами Договору було передбачено строк повернення чергових платежів до 5-го числа кожного календарного місяця для основної заборгованості, суди дійшли висновку, що станом на день звернення Банка з позовом до суду першої інстанції Товариством не було порушено свого обовʼязку щодо повернення кредитних коштів у розмірі 22 752,00 грн.