ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/1532/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району
на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.01.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лавриненко Л.В., судді Аленін О.Ю., Філінюк І.Г.) та на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2018 (суддя Рога Н.В.)
за позовом Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянссервіс"
про розірвання договору
за участю:
учасника судового провадження Міністерства оборони України: Барда С.Ю. (довіреність від 11.01.19),
ВСТАНОВИВ:
Звернувшись у суд з даним позовом, Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району (далі - позивач) просила розірвати договір про вирощування сільськогосподарських культур від 17.04.2015 №5-2015 та додаткові угоди від 02.09.2016 № 2, від 25.10.2016 № 3 до договору, які укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Альянссервіс" (далі-відповідач), а також стягнути з відповідача пеню у розмірі 105289,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував договірні зобовʼязання щодо своєчасної та повної оплати, у звʼязку з чим наявні підстави для розірвання договору та додаткових угод.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2018, провадження у справі № 916/1532/18 в частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 105 289,82 грн. закрито, у звʼязку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем пеня була сплачена та з цього приводу позивачем було подано відповідне клопотання.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.10.2018, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.01.2019, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов про розірвання договору та укладених до нього угод, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що суди залишили поза увагою те, що відповідач систематично порушував умови договору в частині строків оплати, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання та додаткових угод до нього.
14.03.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивача надійшли письмові пояснення до касаційної скарги, у яких останній доповнює касаційну скаргу та просить прийняти їх судом до розгляду, а касаційну скаргу задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, повʼязаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Виходячи з наведених норм процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку про відмову у прийнятті до розгляду наведених пояснень, оскільки вони були подані позивачем за межами строку на касаційне оскарження.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами, 17.04.2015 між позивачем та відповідачем був укладений договір про вирощування сільськогосподарських культур № 5-2015, з урахуванням змін, за умовами якого сторони взяли на себе певні права та обовʼязки, строком до 02.09.2023.
Згідно пунктів 5.1, 5.2 договору, у редакції додаткової угоди від 25.10.2016 № 3, ціна договору складає 3 855 111,60 грн., тобто з розрахунку 2 280,00 грн. за один гектар на один календарний рік, а саме не менш 8 відсотків із нормативної грошової оцінки. Розрахунки проводяться відповідачем щомісяця, рівними платежами, у строк до 15-го числа наступного за платежем місяць, протягом календарного року, у сумі 321 284,30 грн.
Суди встановили, що мала місце несплата відповідачем платежів, які обумовлені договором, але дане питання було врегульовано сторонами шляхом переговорів, у звʼязку з чим гарантійним листом від 31.05.2018 відповідач гарантував позивачу повну оплату у строк до 15.07.2018 і позивач проти цього не заперечував.
Також встановлено, що згідно платіжних доручень від 17.07.2018 № 156 на суму 1 200 000,00 грн., від 18.07.2018 № 159 на суму 500 000,00 грн., від 23.07.2018 № 174 на суму 203 165,40 грн., відповідач сплатив позивачу грошові кошти у загальному розмірі 1 903 165,40 грн., у звʼязку з чим мало місце передплата за серпень 2018 року у сумі 321 284,30 грн.
Крім того, встановлено, що платіжним дорученням від 23.07.2018 № 175 відповідач сплатив позивачу 114 374,55 грн. штрафних санкцій.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не зазнав збитків від прострочення оплати відповідачем за договором та не був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору, оскільки на момент подачі позову, мало місце передплата, що виключає підстави для розірвання договору та угод до нього.
Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.
Статтею 206 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобовʼязання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу, якими, серед іншого, встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.