ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 521/21255/13-ц
Провадження № 14-600цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"),
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_5,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року у складі колегії суддів Таварткіладзе О. М., Гірняк Л. А., Дрішлюка А. І.
у цивільній справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 28 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11307443000, за умовами якого остання отримала 473 000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом 11,90 процентів річних та кінцевим строком повернення кредиту до 28 лютого 2029 року.
Також зазначав, що 28 лютого 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" з однієї сторони та ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 з другої сторони, з кожним окремо, укладено договори поруки № 183956, 183958, 183959, 183957 відповідно, за умовами яких останні зобовʼязались відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_3 зобовʼязань за кредитним договором № 11307443000 від 28 лютого 2008 року.
Внаслідок порушення позичальником умов кредитного договору станом на 10 жовтня 2012 року утворилася прострочена заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 524 691,66 долар США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 4 182 159, 80 грн, яку, ПАТ "УкрСиббанк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_6
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Судом першої інстанції справа розглядалася неодноразово.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року провадження у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ФОП ОСОБА_6про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.
Останнім рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_7 у солідарному порядку на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 28 лютого 2008 року № 11307443000 у загальному розмірі 524 691,66 долар США, що за курсом НБУ станом на 29 серпня 2011 року становило 4 182 159,80 грн, яка складається з: 459 385,63 доларів США, що за курсом НБУ становило 3 661 625,04 грн - заборгованість за кредитом, 60 721,10 долар США, що за курсом НБУ становило 483 989,67 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 738,81 доларів США, що за курсом НБУ становило 5 888,84 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 3 842,12 долари США, що за курсом НБУ становило 30 656,25 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позичальник порушив взяті за кредитним договором, забезпеченим порукою, зобовʼязання щодо своєчасного погашення кредиту, тому є підстави для солідарного стягнення з боржника та поручителів заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року в частині позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ФОП ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто солідарно: з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 28 лютого 2008 року № 11307443000, а саме: заборгованість за кредитом - 453 482,72 долари США, що за курсом НБУ станом на 29 серпня 2011 року становило 3 614 574,72 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 23 124,56 долари США, що за курсом НБУ становило 184 318,43 грн, а всього на загальну суму 476 607,28 доларів США, що за курсом НБУ становило 3 798 893,64 грн, а також пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та за процентами за користування кредитом у загальній сумі 8 651,78 грн, а всього 3 807 545,42 грн; з ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 28 лютого 2008 року № 11307443000, а саме: заборгованість за кредитом - 453 482,72 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 серпня 2011 року становило 3 614 574,72 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 23 124,56 долари США, що за курсом НБУ становило 184 318,43 грн, а всього на загальну суму 476 607,28 доларів США, що за курсом НБУ становило 3 798 893,64 грн, а також пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та за процентами за користування кредитом у загальній сумі 8 651,78 грн, а всього 3 807 545, 42 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 28 лютого 2008 року № 11307443000, а саме: заборгованість за кредитом - 5 902,91 долари США, що за курсом НБУ станом на 29 серпня 2011 року становило 47 050,32 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 37 596,54 доларів США, що за курсом НБУ становило 299 670,74 грн, а всього на загальну суму 43 499,45 доларів США, що за курсом НБУ становило 346 721,06 грн, а також пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та за процентами за користування кредитом у загальній сумі 2 909,17 грн, а всього 349 630,23 грн.В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що банк в односторонньому порядку змінив строк виконання зобовʼязання шляхом направлення позичальнику ОСОБА_3 досудової вимоги від 29 вересня 2011 року про дострокове виконання зобовʼязань за кредитним договором; порука припинилася лише щодо прострочених щомісячних платежів з погашення кредиту, процентів за користуванням кредитними коштами та пені за несвоєчасне виконання зобовʼязань за договором, які повинні були здійснюватися до 29 вересня 2011 року - за шість місяців, що передували зверненню до суду; пеня за недотримання умов кредитного договору, предметом якого є платежі в іноземній валюті, розраховується за курсом НБУ до гривні щоденно за наростаючим підсумком у національній валюті за весь період стягнення, порука до якої припинилася, що нарахована до 29 березня 2011 року є чинною в частині вимог про стягнення пені в межах шестимісячного строку, що передував зверненню з позовом до суду.
Також апеляційним судом зазначено, що договори поруки укладені з кожним з поручителів окремо, у звʼязку із чим як солідарні боржники кожен з них відповідає перед кредитором лише разом з боржником, а не між собою.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5, у яких вони просили скасувати рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи, наведені в касаційній скарзі ФОП ОСОБА_5
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому факту, що договір поруки з АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", вона уклала як ФОП, позов банк подав до неї як до ФОП, а тому, враховуючи вимоги статей 1,12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій), зазначений спір підвідомчий господарському суду, а тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому, ФОП ОСОБА_5 посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1593цс16.
Узагальнені доводи, наведені в касаційній скарзі ОСОБА_3
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що банком всупереч вимогам частини десятої статті 11 Закону України в редакції від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів", чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не надано доказів направлення на її адресу повідомлення (вимоги) про порушення зобовʼязань за кредитним договором та про дострокове повернення кредиту, а тому строк виконання основного зобовʼязання, встановлений договором до 28 лютого 2029 року не змінився, отже кредитор не набув права дострокової вимоги повернення кредиту, а тому висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог банку є безпідставними.
ОСОБА_3 на підтвердження доводів касаційної скарги щодо зміни строку виконання основного зобовʼязання посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-990цс15, від 21 травня 2012 року у справах № 6-48цс11 та № 6-68цс11, від 23 травня 2012 року у справі № 6-33цс12 та інших.
Позиція інших учасників справи
У березні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 від ПАТ "УкрСиббанк", у якій банк просив касаційну скаргу задовольнити частково та змінити оскаржуване судове рішення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаними касаційними скаргами.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 07 листопада 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи субʼєктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 грудня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи, наведені в касаційних скаргах та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Перевіряючи законність прийняття та розгляду в порядку цивільного судочинства судами попередніх інстанцій справи в частині позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ФОП ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є субʼєктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а друге - субʼєктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
У свою чергу критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно субʼєктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Суд першої інстанції та апеляційний суд розглянули вказану справу в частині позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ФОП ОСОБА_5 у порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з такими висновками з огляду на таке.
У поданому у вересні 2011 року до суду позові АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк",заявило вимоги до таких відповідачів: позичальника за кредитним договором, яким є фізична особа - ОСОБА_3, та поручителів, якими є як фізична особа - ОСОБА_4, так і ФОП - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7
ЦК України у редакції, чинній на час виникнення правовідносин, передбачав спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобовʼязань боржником, які є видами забезпечення виконання зобовʼязання.
Таке забезпечувальне зобовʼязання має акцесорний, додатковий до основного зобовʼязання, характер і не може існувати саме по собі.
Одним із видів акцесорного зобовʼязання є порука.
Відповідно до частин першої та третьої статті 553 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовʼязку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.
Згідно з частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовʼязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути обʼєднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно повʼязані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке обʼєднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.
У цьому випадку позов заявлено позивачем до боржника та поручителів, вимоги до вказаних осіб є однорідними, нерозривно повʼязаними між собою, оскільки обсяг відповідальності поручителів відповідно до договорів поруки збігається з обсягом відповідальності боржника.
Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обовʼязок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовʼязання.
Наслідки солідарного обовʼязку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основним з яких є зазначений в частині першій цієї статті, а саме - у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право предʼявити боржникові вимогу у повному обсязі. До предʼявлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обовʼязок будь-кому із них на свій розсуд.
Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обовʼязок, на зворотну вимогу.
У пункті 1 частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) визначено юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
За статтею 16 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, на яку послався апеляційний суд, не допускалося обʼєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Тобто цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.
Заявлена у цій справі позовна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з боржника та поручителів могла бути предметом розгляду як у порядку цивільного, так і в порядку господарського судочинства, оскільки стаття 15 ЦПК України та стаття 12 ГПК України не встановлювали відповідної заборони.
Стаття 1 ГПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції, обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між кредитором, юридичною особою - боржником за основним зобовʼязанням і поручителем, який є фізичною особою.
ЦПК України розгляду справи у суді першої інстанцій не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від субʼєктного складу учасників процесу.
Обовʼязком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й обʼєктивності зʼясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає зʼясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх звʼязків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та обʼєктивне зʼясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до поручителя, яким є ФОП і який несе солідарну відповідальність із боржником - фізичною особою, а за правилами цивільного судочинства - у частині позовних вимог до боржника та іншого поручителя, який є фізичною особою та також несе солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й обʼєктивності зʼясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.
З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими наведені в касаційній скарзі ФОП ОСОБА_5 доводи про віднесення вказаної справи в частині вимог ПАТ "УкрСиббанк" до неї як ФОП до юрисдикції господарського суду.
Отже, суд апеляційної інстанції правильно розглянув справу в частині позовних вимог юридичної особи до ФОП, адже порука є похідною від основного зобовʼязання, позовні вимоги взаємоповʼязані між собою і не можуть розглядатися за правилами різних видів судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, заявлені до 15 грудня 2017 року, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно повʼязані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.
Аналогічні висновки неодноразово викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 14-40цс18, від 21 березня 2018 року у справі № 14-41цс18, від 25 квітня 2018 року у справі № 14-74цс18, від20 червня 2018 року у справі № 14-224цс18, від 12 вересня 2018 року у справі № 14-269цс18 та інших, і підстав для відступу від них не вбачається.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір у частині вимог юридичної особи до поручителя ФОП ОСОБА_5 правильно розглянутий апеляційним судом на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, за правилами цивільного судочинства, тому відсутні підстави для віднесення справи в цій частині до юрисдикції господарського суду.
Посилання ФОП ОСОБА_5 у касаційній скарзі як на підставу для розгляду справи господарським судом на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 червня 2017 року, якою закрито провадження в цій справі в частині позовних вимог до іншого поручителя - ФОП ОСОБА_7, є безпідставним, оскільки вона стосується іншого договору поруки, за яким ОСОБА_5 стороною не є, а сама ФОП ОСОБА_5 під час розгляду справи в апеляційному порядку питання про закриття провадження у справі не ставила. Ухвали судів у частині закриття провадження за позовними вимогами банку до інших поручителів, які виступали у вказаних правовідносинах як субʼєкти господарської діяльності, не оскаржувала.
Крім того, зазначена ухвала апеляційного суду не є предметом касаційного перегляду, тому з огляду на положення статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції правова оцінка їй не може надаватися.
Також є безпідставним посилання ФОП ОСОБА_5 на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1593цс16.
Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції Верховного Суду України щодо неможливості розгляду взаємоповʼязаних вимог у порядку цивільного судочинства.
Так постановою від 13 березня 2018 року (провадження № 14-40цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, які висловив Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-923цс16. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року (провадження № 14-41цс18). Відступивши від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-745цс15. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що спір за позовом кредитора - юридичної особи до боржника - юридичної особи та поручителів - фізичних осіб про стягнення кредитної заборгованості підлягає розгляд за правилами цивільного судочинства, якщо він поданий до 15 грудня 2017 року. При цьому, у подальшому для визначення юрисдикції пріоритетним є особа боржника (юридична чи фізична), оскільки вимоги, що випливають з поруки чи застави є акцесорними, а тому мають розглядатися за правилами тієї юрисдикції, у якій розглядається чи підлягає розгляду спір з боржником за основним договором.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відступає не від конкретної постанови Верховного Суду України у конкретній справі, а від правового висновку щодо застосування норм процесуального чи матеріального права, який може бути висловлений у декількох постановах Верховного Суду України.