ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 202/1452/18
Провадження № 14-559цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - БабенкоАртур Олександрович як слідчий слідчого відділу Індустріального відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - СВ Індустріального ВП Дніпропетровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3
на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року у складі судді Бєльченко Л. А. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюти Ж. І.
у справі за позовом ОСОБА_3 до Бабенка А. О. як слідчого СВ Індустріального ВП Дніпропетровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області про витребування майна, та
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що вона є власником майна, а саме ігрових приставок: Sony PlayStation 4 CUH-1116A (P-27452252-B, S01-2488909-Q) з трьома іграми; Sony PlayStation 4 CUH-1116A (P-27452266-G, S01-5659921-N); Sony PlayStation 3 CECH-4312A (P-27446054-E, SO1-5630032-5); Sony PSP 3001 Black (AV 728959437); Sony PSP 2008 Black (HD0283940); Sony PSP 3001 Grey (HU 0570365); Sony PSP 3004 Black (AC 0418739); Sony PSP 2003 (YB 0984696); Sony PSP go BlackN 1004 (HC0345214); Sony PSP-1004 (номер відсутній); а також PlayStation камери для PS4 модель CUH-ZEY1; PSP АС адаптерів 2 шт.; PSP, компонент AV кабеля; PSP SiliconeCase; DualShock 4 CUH-ZCT1H Magma Red; DualShock 4 CUH-ZCT1H UrbanCamouflage; DualShock 4 CUH-ZCT1H Wave bluе; DualShock 4 CUH-ZCT1H black; DualShock 3; Стерео динаміком Sony MDR-Q99; PSконтролерами 3 шт.; дисків Blu-Ray для ігрових приставок Sony PlayStation4?11 шт, яке вона передала на реалізацію ОСОБА_5 у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1.
29 вересня 2015 року на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2015 року слідчим СВ Індустріального ВП Дніпропетровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області БабенкомА. О. у приміщенні вказаного магазину в рамках кримінального провадження № 12015040660000907 проведено обшук, у ході якого слідчим вилучено, зокрема і перелічене майно, власником якого ОСОБА_3 вказує себе, накладено арешт на вилучене майно.
Зазначала, що вона зверталася з відповідними заявами та клопотаннями про повернення вилучених речей та звільнення їх з-під арешту до суду, органів прокуратури та слідчого, у задоволенні яких позивачці відмовлено на підставі того, що вона не є учасником кримінального провадження № 12015040660000907.
Посилаючись на статтю 41 Конституції України, ОСОБА_3 просила витребувати у відповідача належне їй майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі у порядку цивільного судочинства на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що повернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні відбувається за правилами, встановленими нормами чинного кримінально-процесуального законодавства, а не в порядку цивільного судочинства.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2018 року ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильний та обґрунтований висновок про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. ОСОБА_3 не позбавлена права звернутися з клопотанням про скасування арешту, накладеного на спірне майно, в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та постановити нову ухвалу, якою відкрити провадження у справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивачка зверталася з відповідними заявами та клопотаннями про повернення вилучених речей та звільнення їх з-під арешту до суду, органів прокуратури та слідчого. У задоволенні цих заяв позивачці відмовлено на підставі того, що вона не учасником кримінального провадження № 12015040660000907.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди обмежили її право на звернення за захистом свого порушеного права власності в порядку цивільного судочинства.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скарго, а ухвалою від 22 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи субʼєктної юрисдикції.
Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій, другій статті 55 Конституції України.
Саме суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду.
Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55, статті 124 Конституції України.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції").
Разом з тим при зверненні до практики ЄСПЛ (справа "Марченко М. В. проти України") у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо "права" як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; повинно йтися про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру, щоб спір був дійсним та серйозним і щоб предмет провадження напряму стосувався відповідного права цивільного характеру.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, звертаючись до суду з цим позовом, посилалася на те, що 29 вересня 2015 року на підставі ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 17 вересня 2015 року слідчим Бабенком А. О. проведені слідчі дії, за результатами яких вилучено та накладено арешт на майно, яке не знаходилося в переліку ухвали суду та не належало особам, відносно яких відкрито кримінальне провадження № 120105040660000907.