П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 826/20410/15
Провадження № 11-1374апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни (далі - уповноважена особа Фонду; ПАТ "ВіЕйБі Банк" відповідно) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2017 року (суддя Мазур А. C.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (у складі колегії суддів Желтобрюх І. Л., Бєлової Л. В., Парінова А. Б.) у справі за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду про визнання протиправними дій та зобовʼязання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду, у якому просив:
- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду щодо невключення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк" вимог позивача на суму 53 тис. 361 грн 34 коп.;
- зобовʼязати уповноважену особу Фонду визнати кредиторські вимоги ОСОБА_3, внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк"шляхом включення до нього акцептованих вимог на суму 53 тис. 361 грн 34 коп. та подати такі зміни на затвердження виконавчій дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд).
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 17 січня 2017 року позов задовольнив. Визнав протиправними дії уповноваженої особи Фонду та зобовʼязав акцептувати (визнати) кредиторські вимоги ОСОБА_3, внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк" шляхом включення акцептованих вимог позивача на суму 53 тис. 361 грн 34 коп., як таких, що підлягають задоволенню у другу чергу, та подати внесені до реєстру зміни на затвердження виконавчій дирекції Фонду.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 травня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо невключення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк" вимог позивача на суму 53 тис. 361 грн 34 коп. та прийняв в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2017 року залишив без змін.
Не погодившись із таким судовим рішенням апеляційної інстанції, у травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
02 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга уповноваженої особи Фонду про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2017 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року і закриття провадження у справі з тих підстав, що за своїм характером цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 29 травня та 29 червня 2017 року відкрив касаційні провадження за вказаними скаргами.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"
(далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23 листопада 2018 року вказану вище справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки один з учасників справи оскаржує судові рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
ОСОБА_3 працював у ПАТ "ВіЕйБі Банк" з 02 квітня 2013 року, а 20 листопада 2014 року звільнився з роботи за власним бажанням, однак при звільненні йому не було виплачено усі належні до виплати суми.
У день звільнення ОСОБА_3 з роботи у ПАТ "ВіЕйБі Банк" розпочалася процедура ліквідації банку.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 "Про віднесення ПАТ "ВіЕйБі Банк" до категорії неплатоспроможних" того ж дня виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особу Фонду".
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20 березня 2015 року № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно яких було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноважену особу Фонду.
Відомості про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду опубліковано 26 березня 2015 року в газеті "Голос України". Кредитори банку мали право подати кредиторські вимоги у період з 26 березня 2015 року до 24 квітня 2015 року включно.
16 квітня 2015 року ОСОБА_3 скерував на адресу уповноваженої особи Фонду заяву про визнання його кредитором банку та включення грошових вимог у розмірі 53 тис. 361 грн 34 коп. до реєстру кредиторів, на яку отримав відповідь від 29 травня 2015 року, що у банку відсутнє документальне підтвердження наявності кредиторської заборгованості перед позивачем та відповідно підстави для включення його вимог до акцептованого реєстру кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк".
У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з цивільним позовом до ПАТ "ВіЕйБі Банк" про стягнення суми (справа № 742/2459/15-ц).
За результатом розгляду зазначеної цивільної справи Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області 25 серпня 2015 року прийняв рішення, яким задовольнив позов і стягнув із ПАТ "ВіЕйБі Банк" на користь ОСОБА_3 заборгованість із виплати всіх належних йому при звільненні сум, а саме: компенсацію за вихід на роботу у вихідні дні в розмірі 3 тис. 140 грн 80 коп., компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 1 тис. 694 грн 52 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 45 тис. 187 грн 20 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати у звʼязку з порушенням строків її виплати у розмірі 3 тис. 382 грн 82 коп. Це рішення набрало законної сили і є чинним.
Отже, на підставі рішення суду за ПАТ "ВіЕйБі Банк" рахується заборгованість зі сплати ОСОБА_3 грошових коштів за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 53 тис. 361 грн 34 коп.
У звʼязку з тим, що 24 квітня 2015 року Фондом завершено прийом заяв кредиторів та 18 червня 2015 року затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів, а кредиторські вимоги позивача у розмірі 53 тис. 361 грн 34 коп. так і не були включені до зазначеного реєстру, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим адміністративним позовом на захист порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстави порушення правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субʼєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України; в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субʼєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "субʼєкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субʼєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.