Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 296/562/16-ц
провадження № 61-30803св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
відповідач - Житомирська міська рада,
відповідач - комунальне підприємство "Житомирський міський центр земельних відносин",
третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 вересня 2017 року у складі суддів Шалоти К. В., та постанову апеляційного суду Житомирської області від 21 березня 2018 року у складі суддів Шевчук А. М., Галацевич О. М., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ :
У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_5, Житомирської міської ради, комунального підприємства "Житомирський міський центр земельних відносин" (далі - КП "Житомирський МЦЗВ"), третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області (далі - ГУ ДГК в Житомирській області), в якому просила: визнати недійсним рішення Житомирської міської ради від 23 червня 2010 року № 1285 "Про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам", яким їй надано безоплатно у власність земельну ділянку розміром 0,0998 га за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 надано безоплатно у власність земельну ділянку розміром 0,1000 га та в оренду земельну ділянку площею 0,0104 га за адресою: АДРЕСА_2; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21 листопада 2013 року, видане на імʼя ОСОБА_5, на земельну ділянку площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_2.
Позов мотивовано тим, що позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, та рішенням Житомирської міської ради №1285 від 23 червня 2010 року їй передано у власність земельну ділянку площею 0,0998 га за вказаною адресою, а ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до технічного паспорту площа земельної ділянки позивача становить 1275 кв. м.
Під час підписання протоколу погодження меж земельної ділянки від 10 вересня 2009 року, позивачу не було відомо про площу земельної ділянки, що буде належати їй після погодження, у протоколі не була зазначена конфігурація та площа її земельної ділянки. Згодом виявилося, що використовуючи протокол погодження меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, та скориставшись тим, що в ньому не зазначена площа земельної ділянки, ОСОБА_5 провів експлікацію земельних угідь та позивачу виділено земельну ділянку лише розміром 0,0998 га, чим фактично позбавлено її права на земельну ділянку площею 0,03 га. Крім того, позивач посилається на те, що рішення Житомирською міської ради №1285 від 23 червня 2010 року прийнято з порушенням вимог земельного законодавства та суперечить рішенню Житомирською міської ради №881 від 20 березня 2015 року.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Житомирської області від 21 березня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів незаконності рішення Житомирської міської ради від 23 червня 2010 року №1285 та свідоцтва про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_2.
У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час вирішення даного спору судами не враховано положення пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року, згідно якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повʼязані з реалізацією певних субʼєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субʼєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Таким чином, Житомирська міська рада прийняла оскаржуване рішення № 1285 від 23 червня 2010 року з порушеннями, які суттєво вплинули на його законність, і, як наслідок, необґрунтованої видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на землю. В звʼязку з наявністю оспорюваного рішення позивач не має можливості реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки, якою вона користувались, а також це рішення суперечить рішенню Житомирської міської ради №881 від 20 березня 2015 року, на підставі якого вона має право виготовити технічну документацію із землеустрою по фактичному розподілу між нею та відповідачем прилеглої земельної ділянки, який відповідає договору купівлі-продажу частини будинку відповідача, але не відповідає його технічній документації із землеустрою, яку він виготовив без погодження із суміжним власником та на зареєстрував право на землю.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про виклик судового експерта, як спеціаліста в звʼязку з необхідністю надати пояснення по проведеній ним судовій експертизі, а також відмовив та не надав позивачу можливості, після отримання пояснень судового експерта щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, збільшити позовні вимоги в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою з призначенням додаткової судової експертизи для цієї мети в подальшому.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_5 не погодився з доводами позивача та просив залишити ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень або пояснень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Установлено, що 20 травня 2009 року суміжні землекористувачі
ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 погодили встановлення в натурі існуючих меж земельної ділянки ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2, по сітчатій та деревʼяній огорожі плану земельної ділянки, що засвідчили своїми підписами у протоколі погодження меж земельної ділянки.
Рішенням Житомирської міської ради від 23 червня 2010 року №1285 надано ОСОБА_4 безоплатно у власність земельну ділянку розміром 0,0998 га за адресою: АДРЕСА_1.
Цим же рішенням ОСОБА_5 надано безоплатно у власність земельну ділянку розміром 0,1000 га та в оренду земельну ділянку розміром 0,0104 га за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням Житомирської міської ради від 07 грудня 2011 року №249 внесені зміни до рішення від 23 червня 2010 року №1285 в частині площі земельної ділянки, наданої у довгострокову оренду терміном на 10 років ОСОБА_5, площа 0,0104 га змінено на площу 0,0046 га.
21 листопада 2013 року ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_2, отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а право оренди земельної ділянки площею 0,0046 га за цією ж адресою зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 березня 2014 року.
Частиною першою, частиною сьомою статті 79-1 ЗК Українивстановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як обʼєкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.