Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 326/121/17
провадження № 61-40972св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 16 червня 2017 року, у складі судді Чапланової О. М., та постанову апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2018 року, у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Крилової О. В., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ :
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 24 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 В та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач зобовʼязався надати позивачу кредит у розмірі 17 410,80 доларів США терміном до 21 жовтня 2022 року, зі сплатою
0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості, що складає 11,04 % річних. На виконання зобовʼязань за кредитним договором між сторонами також було укладено іпотечний договір від 26 жовтня 2007 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.
ОСОБА_4 зазначав, що внаслідок непроведення банком із ним переддоговірної роботи, він був позбавлений доступу до інформації стосовно ціни договору, його подорожчання, що, в свою чергу, призвело до укладення між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитного договору на невигідних для нього умовах. Зазначеним позивач обґрунтовував наявність у діях відповідача факту обману, недобросовісної підприємницької практики та існування підстав для задоволення його позовних вимог.
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 16 червня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що при укладенні спірного кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, зокрема: мети, валюти кредитування, суми і строку кредиту; умов і порядку його видачі та погашення. Зміст договору вказує на чіткість та зрозумілість його умов, відсутність двозначності.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник посилається на безпідставність висновків судів попередніх інстанцій та вказує, що наявність його підпису на спірному кредитному договорі не свідчить про розʼяснення йому відповідачем усіх умов кредитування.
Позивач також зазначає що судами не було надано належної оцінки його доводам щодо приховання банком від нього істотної інформації, необхідної споживачу для здійснення ним свідомого вибору способу кредитування, що призвело до укладення ним кредитного договору на найбільш невигідних для нього умовах.
Доводом касаційної скарги є також те, що судами не прийнято посилання позивача на відсутність графіку платежів як у самому договорі, так і в додатках до нього, що вказує на самостійне визначення відповідачем на свій власний розсуд суми платежів, що спрямовуються окремо на погашення тіла кредиту та окремо - на відсотки за користування кредитом.
Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до Верховного Суду не направив.
Касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлено, що 24 жовтня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (назву змінено на ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов даного договору позивач отримав кредитні кошти у розмірі 17 410,80 доларів США терміном до 21 жовтня 2022 року, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту, згідно пункту 3.10 договору, та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно пункту 6.2 даного договору.