Постанова
іменем України
11 квітня 2019року
м. Київ
справа № 128/1572/17
провадження № 51-6693км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Марчук Н.О., Стефанів Н.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурора Руденко О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого
ОСОБА_1 та прокурора на вирок Апеляційного судуВінницької області
від 17 квітня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12016020100001674, заобвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,уродженцясмт Вороновиця Вінницького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого: останній раз - завироком Вінницького районного суду Вінницької області
від 25 вересня 2015 року за ч.2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді арешту на строк 4 місяці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 12 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обовʼязки, передбачені пунктами 1,2 ч. 1ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів і судових витрат у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд Вінницької області 17 квітня 2018 року скасував вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 12 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання іухвалив новий вирок, яким призначив
ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 20 листопада
2016 року близько 23:00 шляхом пошкодження навісного замка проник до підсобного приміщення на АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, звідки таємно викрав твердопаливного котла кустарного виробництва,завдавши потерпілому майновоїшкоди на загальну суму 534 грн.
Крім цього, ОСОБА_1 11 грудня 2016 року приблизно о 22:00 шляхом вільного доступу знову проник на територію вказаного домоволодіння ОСОБА_2, звідки повторно таємно викрав велосипед марки "Салют" вартістю 1387,50 грн, а крім цього, шляхом пошкодження навісного замка проник до підсобного приміщення цього ж домоволодіння,звідки таємно викрав 10 кг грецьких горіхів та 50 кг цукру,завдавши потерпілому майновоїшкоди на загальну суму 3409 грн.
14 грудня 2016 року приблизно о 23:00 ОСОБА_1 шляхом пошкодження навісного замка проник до веранди будинку ОСОБА_2, звідки повторно таємно викрав 35 банок консервації мʼяса свинини, завдавши потерпілому майновоїшкоди на загальну суму 1662,50 грн.
Уперіод з 20 березня по 20 квітня2017 року вночі ОСОБА_1 знову проник на територію вказаного домоволодінняОСОБА_2,звідки повторно таємно викрав супутникову антену марки "Sky Master" вартістю 1255,80 грн, завдавши потерпілому майнової шкоди на вказану суму.
Крім цього, ОСОБА_1 12 січня 2017 року близько 23:00у цьому ж селі шляхом пошкодження навісного замкапроник до підсобного приміщення на
АДРЕСА_3,що належить ОСОБА_3, звідки повторно таємно викрав
5 сіток картоплівагою по 15 кг кожна, 5 кг моркви, 5 кг капусти, завдавши потерпілій майнової шкоди на загальну суму 596,50 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок Апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2018 року та залишити без змін покарання, призначене йому за вироком суду першої інстанції. Вважає, що призначене йому судом апеляційної інстанції покарання є явно несправедливим через його суворість. Вказує на те, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст.370, п. 4 ч. 1,
ч. 2 ст. 409, статтям 413, 414 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), є незаконним та необґрунтованим. Звертає увагу, що висновок апеляційного суду не узгоджується із фактичними обставинами справи, суд неправильно зазначив, що шкоди нимне відшкодовано, оскільки збитки потерпілій
ОСОБА_4 він відшкодував повністю, а викрадені у ОСОБА_2 речі він (ОСОБА_1.) не викрадав, а отримав у рахунок оплати за виконані для потерпілого роботи і повернув їх йому. Вважає, що його виправлення можливе без позбавлення волі.
Вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно зазначив, що він підтримав апеляційну скаргу прокурора, тоді як він заперечував проти її задоволення.
Крім того, зазначає про порушення судом апеляційної інстанції його права на захист, оскільки він бажав мати захисника та просив надати йому безоплатну правову допомогу, але в такому клопотанні йому було відмовлено.
До початку судового розгляду до суду касаційної інстанції надійшла заява прокурора про відмову від поданої касаційної скарги на вирок Апеляційного суду Вінницької областівід 17 квітня 2018 року на підставі ст. 432 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просила касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1залишити без задоволення, а судові рішення щодо нього - без зміни.
Мотиви Суду
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.