Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 301/854/17
провадження № 61-36420св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - Довжанська сільська рада Іршавського району Закарпатської області,
представник позивача - Костак Василь Іванович,
відповідач - ОСОБА_5,
представник відповідача - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Довжанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області на постанову апеляційного суду Закарпатської області від 26 березня 2018 року у складі суддів Кондопа Р. Ю., Собослоя Г. Г., Бисаги Т. Ю.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року Довжанська сільська рада Іршавського району Закарпатської області (далі - Довжанська сільська рада) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просила зобовʼязати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (частину дороги) площею 0,0513 га, розташовану в кінці земельної ділянки АДРЕСА_1, що належить до земель комунальної власності, підпорядкованих Довжанській сільській раді, шляхом знесення за власний рахунок огорожі та приведення ділянки в придатний для використання стан.
Позов мотивовано тим, що 17 березня 2016 року комісія сільради на місці встановила, що в кінці земельної ділянки по АДРЕСА_1, якою користується відповідач, ним самовільно зайнято земельну ділянку завширшки 4 м, а на проїзній частині дороги ним встановлені три бетонні стовпи. ОСОБА_5 було зобовʼязано до 18 березня 2016 звільнити самовільно зайняту ділянку. Разом з тим, ці вимоги не виконані.
03 листопада 2016 комісія Довжанської сільської ради вдруге обстежила земельну ділянку та склала акт, яким встановлено, що відповідач самовільно змонтував огорожу на земельній ділянці, що належить до комунальної власності. ОСОБА_5 зобовʼязано прибрати огорожу.
Постановою Іршавського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2016 року ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 139 КУпАП, та встановлено, що він самовільно встановив огорожу на проїзній частині дороги, чим створив перешкоди дорожньому руху.
28 березня 2017 року ст. держінспектором Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області Батрином В. В. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_5, за результатами якої складено акт обстеження земельної ділянки, підтверджено факт самовільного захоплення ділянки, видано припис про усунення порушень, складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 125 КУпАП.
Посилаючись на те, що протиправні дії відповідачем не припинені, самовільно зайнята земельна ділянка не звільнена, позивач, на підставі статей 83, 152 ЗК України, статей 321, 391 ЦК України, діючи як власник земельної ділянки, який управі вимагати усунення будь-яких порушень цього права, просив зобовʼязати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (частину дороги) в судовому порядку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2017 року у складі судді Золотар М. М. позов задоволено.
Зобовʼязано ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (частину дороги) площею 0,0513 га, розташовану в кінці земельної ділянки АДРЕСА_1, що належить до земель комунальної власності, підпорядкованих Довжанській сільській раді Іршавського району, шляхом знесення за власний рахунок огорожі та приведення ділянки в придатний для використання стан.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Довжанської сільської ради 1600 грн в рахунок відшкодування витрат з оплати судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач самовільно встановив огорожу на проїзній частині дороги, чим створив перешкоди дорожньому руху, припис уповноваженого органу управління контролю за використанням та охороною земель та вимоги органу місцевого самоврядування, як власника земельної ділянки не виконав, порушення не усунув, самовільно зайняту земельну ділянку не звільнив, що є підставою для задоволення позову на підставі статті 212 ЗК України.
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 26 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявні у справі докази, якими позивач обґрунтував свої вимоги і які поклав в основу свого рішення суд першої інстанції, не дають підстав для задоволення позову відповідно до визначеного предмету (сформульованих вимог), оскільки матеріали справи не містять даних, які б вказували на прийняття Довжанською сільрадою рішення про визначення на місцевості встановленим законодавством порядком дороги загального користування, вулиці, проїзду чи іншої лінійної інженерної споруди (комплексу споруд) із конкретно визначеними параметрами, відображення відповідного обʼєкта в технічній документації щодо території населеного пункту. Докази щодо наявності дороги та її параметрів, а відтак - і щодо захоплення конкретної частини дороги позивачем не надано.
У справі відсутні докази щодо існування предмету, стосовно якого заявлений позов - самовільно захопленої земельної ділянки площею 0,0513 га із її точними параметрами як частини земної поверхні (розташування, площа, межі, конфігурація). Та обставина, що матеріалами перевірки встановлена наявність захопленої ділянки площею 0,0039 га, а позов предʼявлявся щодо ділянки площею 0,0513 га, не усуває необхідності встановлення точного розташування та інших параметрів ділянки площею 0,0039 га, оскільки ані позов, ані рішення суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях і суд, діючи в межах заявлених вимог і на підставі наявних доказів, не вправі на власний розсуд визначати місцезнаходження меншої ділянки, що її слід звільнити, в межах більшої ділянки. Крім того, жодні технічні параметри огорожі, на встановлення якої посилається позивач, як перешкоди, не наводилися і не доводилися позивачем, не встановлювалися судом першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач та суд першої інстанції не дотрималися принципу правової визначеності, суд ухвалив необґрунтоване рішення про задоволення позову щодо предмету, доказів існування якого немає, таке рішення неможливо виконати, що виключає досягнення мети правосуддя як законного результату розгляду справи та захисту порушеного права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, Довжанська сільськарада, не погоджуючись з рішенням апеляційного суді та посилаючись на порушення цим судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняту ним постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем надано достатньо доказів на підтвердження самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки (частини дороги), в тому числі і постанова суду про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за самовільне захоплення частини дороги та встановлення на ній бетонних стовпів. Із план-схеми земельних ділянок вбачається, що самовільно зайнята відповідачем частина земельної ділянки є саме дорогою.
Заявник посилається на те, що сільська рада не приймала рішень щодо параметрів вказаної дороги та не могла надати такі відомості, оскільки ця дорога була проведена ще за радянських часів.
Щодо різниці в розмірах земельних ділянок, що були встановлені представниками сільської ради та начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у та Берегівському, Виноградівському, Іршавському, Хустському районах та м. Берегове управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області Батрином В. В., заявник зазначив, що вказана різниця виникла у звʼязку із тим, що представники сільської ради використовували при обмірах рулетку, а під час перевірки Батрином В. В. була залучена землевпорядна організація.
Крім того, заявник послався на невідповідність дійсним обставинам справи посилання апеляційного суду на те, що після постановлення Іршавським районним судом про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 139 КУпАП, останній прибрав три бетонні стовпи, однак, залишилася огорожа, оскільки бетонна огорожа, встановлена відповідачем була знесена органами державної виконавчої служби, а відповідач знову встановив залізні стовпи та огородив територію металевою сіткою.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_5, заперечує проти доводів позивача та просить залишити прийняту апеляційним судом постанову, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
У відзиві відповідач вказав на те, що за належним йому домогосподарством рахується земельна ділянка 0,009 га та у разі задоволення позову в межах позовних вимог, заявлених у цій справі про звільнення земельної ділянки площею 0,0513 га, необхідно б було зносити і частину належного йому будинку. Позивач, подаючи суду докази самовільного зайняття земельної ділянки, площею 0,0039 га, заявляє позовні вимоги про звільнення і повернення земельної ділянки, площею 0,513 га, що за площею є значно більшою.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.