Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа №225/2650/16-ц
провадження №61-33692св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
третя особа - орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в свої інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 23 грудня 2016 року у складі судді Нємиш Н. В. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 березня 2017 року у складі суддів Корчистої О. І., Дунар І. О., Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ :
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа: Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Донецьку ради, в якому просив: виселити відповідачів, в тому числі неповнолітнього ОСОБА_11 з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення; вселити у вказаний будинок позивача та зобовʼязати відповідачів не чинити перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження житловим будинком.
Позов мотивовано тим, що позивач є єдиним власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Син позивача ОСОБА_12 помер, документи на будинок залишились у його дружини ОСОБА_5, яка незаконно використала їх для реєстрації в належному позивачу будинку інших осіб, які незаконно вселились у будинок разом з малолітнім сином ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1. У добровільному порядку звільнити займане житлове приміщення відповідачі відмовляються та не допускають позивача у належний йому будинок, без його згоди розпочали ремонтні та будівельні роботи. В звʼязку з викладеними обставинами позивач не має можливості вселитись до належного йому на праві власності будинку.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 23 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 29 березня 2017 року, позов задоволено.
Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, неповнолітнього ОСОБА_11 з жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Вселено ОСОБА_4 у вказаний будинок та зобовʼязано відповідачів не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_4 права користування і розпорядження житловим приміщенням.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що позивач є власником житлового будинку, відповідачі, які не є членами його сімʼї, вселились у спірне житлове приміщення без його згоди, чим перешкоджають позивачу у користуванні та розпорядженні власністю, а тому підлягають виселенню із зобовʼязанням не чинити перешкоди.
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відповідачі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідачів, чим позбавив їх права надати докази законності їх проживання у спірному будинку. Відповідачі ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не знали про існування даного спору в суді та не повідомлялись про її розгляд.
Судами не надано належної оцінки акту, складеного сусідами, та диск технічного запису судового засідання, якими підтверджується факт усної згоди позивача на проживання в будинку відповідачів.
Відповідачі ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_13 і малолітній син ОСОБА_11 заселялися в будинок як члени сімʼї позивача, іншого житла не мають, тому не можуть бути виселені. Крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_5, які є особами похилого віку та потребують стороннього догляду, у звʼязку з чим остання запросила їх проживати у спірному будинку для їх догляду разом із сестрою ОСОБА_10
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою. Справу витребувано із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення
змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу передано до Верховного Суду.
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.