Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 746/45737/17
провадження № 61-46127св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4.
відповідач - публічне акціонерне товариство "Альфа Банк",
представник відповідача - ОСОБА_5,
відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,
третя особа - відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року у складі судді Макаренко І. О. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року у складі суддів Семенюк Т. А., Саліхова В. В., Прокопчук Н. О.,
ВСТАНОВИВ :
У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" (далі - ПАТ "Альфа Банк", банк), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича (далі - приватний нотаріус КМНО), третя особа - відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції (далі - ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, державна виконавча служба), в якому просив визнати виконавчий напис від 25 жовтня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за №14593, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Чуловським В. А. таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивовано тим, що 25 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованості, що виникла по кредитному договору від 26 червня 2014 року за період з 02 лютого 2015 по 06 жовтня 2015 року, на суму 49025,99 грн - основного боргу, 7518,27 грн - відсотків за користування кредитом, 3000 грн - суми, що здійснена за вчинення виконавчого напису. Сума загальної заборгованості за виконавчим написом становить 59 544,26 грн.
Позивач вважає дії відповідачів незаконними з тих підстав, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм законодавства, він не відповідає вимогам закону, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року, позов задоволено.
Визнано виконавчий напис від 31 жовтня 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. таким, що не підлягає виконанню.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що під час вчинення виконавчого напису нотаріусом не додержано строку 30 днів з моменту надісланих повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.
У касаційній скарзі, ПАТ "Альфа-Банк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що виконавчий напис вчинено в межах трьохрічного строку позовної давності, з дотриманням 30-денного строку з моменту повідомлення боржника про заборгованість у відповідності до положень статті 1050 ЦК України. При цьому, законодавством не передбачено необхідності особистого отримання вимоги про усунення порушень боржником. Кредитор повинен направити на адресу боржника письмову вимогу про усунення порушення, а нотаріусу надати лише докази направлення повідомлення. Банком були надані усі необхідні документи на підтвердження безспірності заборгованості боржника.
Учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат").
Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат"визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.