Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 450/1138/17
провадження № 61-41486св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач-відповідач - ОСОБА_4
позивач - ОСОБА_5,
позивач-відповідач - ОСОБА_6,
представник позивачів - ОСОБА_7,
відповідач-позивач - ОСОБА_8,
представник відповідача - ОСОБА_9,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 серпня
2017 року у складі судді Мусієвського В. Є. та постанову апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2018 року у складі суддів Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., ПриколотиТ. І.,
ВСТАНОВИВ :
У листопаді 2009 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, вимоги якого уточнили під час розгляду справи та просили зобовʼязати ОСОБА_8 усунути перешкоди ОСОБА_4 та членам її сімʼї ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у користуванні домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1, шляхом їх вселення.
Позов мотивовано тим, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 12 березня 2007 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н. С. на частку в спільному майні подружжя та рішення апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року ОСОБА_5 належить Ѕ частка будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Співвласником іншої Ѕ частки вказаного домоволодіння є відповідач ОСОБА_8 Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зареєстровані у спірному будинку, проте не проживають, оскільки відповідач перешкоджає у користуванні спірним майном, що є підставою для усунення перешкоди в користуванні домоволодінням шляхом вселення.
ОСОБА_8 подав зустрічний позов до ОСОБА_4, ОСОБА_6, в якому просив усунути перешкоди у користуванні власністю - житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у вказаному будинку.
Зустрічний позов мотивовано тим, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, державного нотаріуса Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н. С., яким визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину відповідачів та встановлено, що останні не проживають в спірному будинку протягом 19 років, оскільки забезпечені житлом в іншому місці, зокрема ОСОБА_4 проживає в с. СтавчаниПустомитівського району Львівської області, а ОСОБА_6 проживає в Сполучених Штатах Америки.
У звʼязку з наведеним, відповідачі втратили право користування житлом, а тому не мають права проживати у будинку. Після смерті батька ОСОБА_8 є єдиним спадкоємцем і проживав у спірному будинку. Крім цього, розміо житлової площі будинку не дозволяють проживання в такому осіб, які не є членами його сім"ї.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 серпня 2017 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2018 року первісний позов задоволено частково.
Зобовʼязано ОСОБА_8 не чинити перешкод ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у користуванні домоволодінням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Узадоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 відмовлено.
Рішення суду першої інтсанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_8 є співвласниками спірного будинку у рівних частках. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є членами сімʼї ОСОБА_5 та зареєстровані у спірному будинку. Частки сторін по справі реально не виділені.
Оскільки право власності на спірний будинок мають як ОСОБА_8, так і ОСОБА_5 у рівних частках, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є членами сімʼї ОСОБА_5, суди дійшли висновку, що зустрічна позовна заява ОСОБА_8 не підлягає задоволенню з тих підстав, що відповідно до частини першої статті 319 ЦК України, ОСОБА_5, як співвласник спірного будинку володіє, користується та розпоряджається майном на власний розсуд.
У касаційній скарзі, ОСОБА_8 в особі представника, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не враховано доказів, якими підтверджується, що позивачі за первісним позовом у спірному житловому будинку не проживають з 90-х років та добровільно залишили місце проживання у ньому. Суди безпідставно виходили з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є членами сімʼї ОСОБА_5, та не врахували, що ці особи є повнолітніми та не підпадають під поняття діти, не ведуть з ОСОБА_5 спільного господарства та не проживають спільно постійно. Крім цього, ОСОБА_5 постійно проживає у США, а ОСОБА_4 проживає у Ставчанах, а відтак, вказані особи втратили право користування цим житлом на підставі частини другої статті 405 ЦК України.
Заявник посилається на те, що він як співвласник спірного будинку заперечує проти вселення у цей будинок сторонніх осіб. Ухвалюючи рішення, суди порушили норми процесуального права, оскільки позивач за первісним позовом не надала суду жодних доказів на підтвердження заявлених нею позовних вимог, в той час як стороною відповідача надані всі докази, які підтверджують безпідставність первісних позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 не погодився з доводами ОСОБА_8 та просив залишити ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Установлено, що ОСОБА_5 є матірʼю ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_8
ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в рівних частинах є співвласниками житлового будинку А-1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Частки співвласників в натурі не виділені.
ОСОБА_4 зареєстрований у спірному будинку з 23 червня 1972 року, а ОСОБА_6 зареєстрована з 08 липня 1989 року.
У справі, яка переглядається, між сторонам виник спір щодо усунення перешкод у користуванні майном (житловим будинком), який є спільною частковою власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_5, яка, в свою чергу відносить своїх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до членів сімʼї, а отже, і наявність у них права користуватися належною їй частиною спірного будинку.