Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 537/2385/17
провадження № 61-41693св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 28 березня 2018 року у складі судді Зоріної Д, О. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2018 року у складі суддів Абрамова П. С., Карапушина Г. Л., Хіль Л. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк), в якому просив: визнати недійсним підвищення процентної ставки за договором про надання відкличної поновлювальної кредитної лінії від 14 червня 2007 року, укладеним між ним та ПАТ "Укрсиббанк", а саме: з 01 липня 2008 року на 2% річних, з 05 грудня 2008 року на 3% річних, та до розміру 36 % річних на прострочену суму основного боргу; зобовʼязати ПАТ "Укрсиббанк" здійснити зарахування сплачених підвищених процентів в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відкличної поновлювальної кредитної лінії від 14 червня 2007 року окремо за кожним здійсненим платежем за підвищеною процентною ставкою згідно з датою надходження такого платежу; стягнути з відповідача судові витрати.
Позов мотивовано тим, що 14 червня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", назву якого було змінено на публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", та ОСОБА_4 укладено договір про надання відкличної поновлювальної лінії, за умовами якого останній отримав кредит в іноземній валюті у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 51 000 доларів США та зобовʼязався належним чином використовувати і повернути банку кредит у порядку і на умовах, зазначених у договорі. Відповідно до пункту 1.3.1 Кредитного договору, за користування кредитними коштами встановлена процентна ставка у розмірі 13% річних.
18 лютого 2009 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації, згідно з якою змінено кінцевий термін повернення кредиту, а саме не пізніше 13 червня 2027 року, якщо не буде застосований інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.
18 лютого 2009 року між банком і Позичальником було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору щодо зміни схеми погашення кредиту.
Позивач вказує на те, що додаткова угода 2 та додаток до неї (графік платежів) не містять визначення сукупної вартості кредиту та не містять жодних положень про зміну процентної ставки чи даних про її розмір. Розмір процентної ставки визначений первісним кредитним договором.
Разом з тим, банк в односторонньому порядку без згоди та повідомлення позичальника збільшив процентну ставку за користування кредитом з 13% річних до 18% річних на строкову суму боргу, та до 36% річних на прострочений борг, у звʼязку із чим 17 листопада 2016 року позивач звернувся до банку із заявою про здійснення перерахунку підвищених процентів та зарахування отриманих переплат в рахунок погашення заборгованості за кредитом.
Листом від 05 грудня 2016 року позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку підвищених процентів. При цьому у відповіді банку зазначено, що у звʼязку із допущеними порушеннями кредитної дисципліни в частині страхування предмету застави, а також термінів погашення основної суми кредиту і процентів за користування кредитними коштами, банк, керуючись умовами кредитного договору та Цивільного кодексу України, з 01 липня 2008 року збільшив процентну ставку за користування кредитними коштами на 2 (два) проценти річних, а з 05 грудня 2008 року ще на 3 проценти річних, про що позичальнику були направлені відповідні повідомлення.
Посилаючись на наведене позивач вважає, що банк в односторонньому порядку змінив процентну ставку за користування кредитом без укладення додаткових угод до договору, шляхом направлення повідомлень, яких позичальник не отримував.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банком дотримано процедуру збільшення процентної ставки в односторонньому порядку, а тому доводи позивача є необґрунтованими.
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дії банку по нарахуванню підвищеної до розміру 36% процентної ставки на прострочену суму боргу та зобовʼязання здійснити перерахунок заборгованості, з урахуванням цих сплат.
Ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги задоволено частково.
Визнано дії ПАТ "УкрСиббанк" по нарахуванню підвищеної до розміру 36% процентної ставки на прострочену суму боргу неправомірними.
Зобовʼязано ПАТ "УкрСиббанк" здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 14 червня 2007 року, з урахуванням сплачених ОСОБА_4 підвищених до 36% процентів на прострочену суму заборгованості, зарахувавши ці суми в рахунок погашення основного боргу.
Стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь держави судові витрати в сумі
720 грн в рахунок оплати судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доводи позивача в частині незаконності застосування банком підвищених вдвічі відсотків є обґрунтованими, оскільки між сторонами у відповідності з вимогами п. 9.4 договору не було укладено письмової угоди щодо такого визначення розміру відсоткової ставки. Саме по собі виконання позивачем вимог банку та сплату ним підвищених вдвічі відсотків без дотримання вимог п. 9.4 договору (укладення письмової угоди про зміну умов договору) не свідчить про законність дій банку.
Внаслідок неправомірного, без попереднього внесення змін до умов кредитного договору, нарахування банком подвоєних відсотків на суму заборгованості, були порушені майнові права позивача.
В іншій частині висновки місцевого суду, що позивач не довів заявлені ним позовні вимоги, є законними та обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, ОСОБА_4, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення в оскаржуваній частині та задовольнити позов у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов вірних висновків, що підвищення процентної ставки повинно відбуватися шляхом укладення додаткової угоди (пункти 9.2., 9.4 договору). Проте, у частині відмови у задоволенні позовних вимог суд дійшов хибних висновків, неправильно застосувавши до спірних відносин положення статей 642, 651, 653, 654 ЦК України.
Судом першої та апеляційної інстанції був досліджений зміст додаткових угод №1 та №2 від 18 лютого 2009 року до кредитного договору, проте не надано належної правової оцінки тому факту, що зміст вказаних додаткових угод не передбачає збільшення процентної ставки по кредиту з 13% річних до 18% річних. Суди не врахували, що зазначення у додатковій угоді №2 від 18 лютого 2009 року, що інші умови договору, які не суперечать цій додатковій угоді залишаються без змін, не свідчить, що сторони погодили внести зміни у кредитний договір у частині збільшення процентної ставки з 13% річних до 18% річних.
Поза увагою судів залишено факт, що у контексті положень статей 626, 628, 629, 651, 653, 654 ЦК України для внесення змін у договір необхідна домовленість сторін, виражена у відповідній формі, і така домовленість повинна бути досягнута щодо відповідних положень договору - у даному випадку щодо зміни процентної ставки. Таких змін до первісного кредитного договору додатковими угодами №1 та №2 від 18 лютого 2009 року не передбачено, а саме по собі зазначення, що інші умови договору залишаються без змін, не свідчить, що сторонами було досягнуто домовленість про підвищення процентної ставки. До того ж підвищення процентної ставки відбулось у 2008 році шляхом направлення листів, а додаткові угоди щодо реструктуризації були укладені у 2009 році.
Суди не надали належної оцінки тим обставинам, що додатковими угодами №1 та №2 від 18 лютого 2009 року було змінено схему погашення на ануїтетну, розмір щомісячного платежу (кредит та відсотки) зменшився, позивач не був повідомлений, за якою процентної ставкою нараховуються проценти, включені до щомісячного ануїтетного платежу, при цьому вказаними додатковими угодами зміни у розмір процентної ставки за користування кредитом не вносились. Позивач не вчиняв дій, які засвідчують його бажання укласти договір про збільшення процентної ставки, натомість, письмово звертався до банку із заявами про перерахунок безпідставно нарахованих підвищених процентів.
Суди не в повній мірі визначились з предметом позовних вимог, оскільки позивач не ставив вимогу про визнання дій банку незаконними чи неправомірними, а наполягав на недійсності правочину по підвищенню процентної ставки, оскільки для такого правочину за змістом укладеного договору, необхідне волевиявлення обох сторін, а не тільки ініціатива банку та направлення банком листів, які обома сторонами не погоджені та не підписані, а відтак, не можуть вважатись додатковими угодами до договору.
Крім того, встановивши, що кредитодавець не повідомив позичальника про зміну про підвищення процентної ставки протягом встановленого законом семиденного строку, суди помилково не застосували до спірних відносин положення частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ПАТ "УкрСиббанк" заперечує проти доводів позивача та посилається на те, що банк повідомляв про зміну умов договору ОСОБА_4, як до запланованої дати зміни процентної ставки, так і після. Додаткові угоди до кредитного договору є укладеними, не визнані судом недійсними, а отже, доводи позивача про відсутність дій з його боку, направлених на укладення договору про збільшення процентної ставки, є необґрунтованими. Позичальник не відкликав свою пропозицію укласти додаткову угоду №2, продовжував користуватись кредитом та до січня 2017 року виконував кредитні зобовʼязання за договором.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.