Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 308/6667/16-ц
провадження № 61-33099св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - Гончаров Валентин Вікторович,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 січня 2017 року у складі судді Сарай А. І. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 03 липня 2017 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року ОСОБА_4, в інтересах якого за договором про надання правової допомоги діяв адвокат Гончаров В. В., звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", в якому просив зобовʼязати відповідача звільнити орендоване ним нежиле приміщення, розташоване по АДРЕСА_1, шляхом повернення цього приміщення ОСОБА_4 за відповідним двостороннім актом здачі-приймання, складеним банком; стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 551,20 грн та 6 050 грн витрат на правову допомогу.
Позов мотивовано тим, що позивач є власником вказаного вище нежитлового приміщення, яке орендує відповідач.
07 березня 2016 року позивач направив відповідачу повідомлення про припинення договору оренди після пролонгованого строку його дії (після 21 червня 2016 року) та необхідність звільнення приміщення. Вказане повідомлення відповідач отримав 12 березня 2016 року, разом з тим, приміщення не звільнив.
Оскільки, після 21 червня 2016 року договір оренди припинив свою дію, а відповідач за відсутності підстав продовжує займати і використовувати вказане приміщення, позивач звернувся до суду з позовом про звільнення цього майна та повернення власнику.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18 січня 2017 року прийнято відмову ОСОБА_4, від імені та в інтересах якого діяв адвокат Гончаров В. В., від позову до ПАТ КБ "ПриватБанк" про звільнення орендованого приміщення, провадження у справі закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 205 ЦПК України.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 551,20 грн у рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору та 4950 грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті правової допомоги.
ПАТ КБ "ПриватБанк" оскаржив в апеляційному порядку зазначену ухвалу суду в частині вирішення питання про стягнення на користь позивача витрат, повʼязаних з оплатою правової допомоги.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 03 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено. Ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвали суду першої та апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу мотивовані тим, що відповідач 05 серпня 2016 року звільнив спірне приміщення, яке за складеним актом здачі-приймання до договору оренди приміщення від 22 червня 2014 року передав позивачу, тобто після предʼявлення позову (01 липня 2016 року), у звʼязку із чим позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем і звернувся із відповідною заявою про закриття провадження у справі. Наведені обставини є підставою для стягнення з відповідача судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви та витрат на правову допомогу.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість та виходив з того, що закривши ухвалою від 18 січня 2017 року провадження у справі, суд першої інстанції частково задовольнив вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу та стягнув суму на відшкодування цих витрат у розмірі 4950 грн, що відповідає положенням Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк", не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині відшкодування та розподілу судових витрат, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі ухвали в оскаржуваній частині та відмовити позивачу у стягненні з банку сплаченого ним судового збору та понесених ним витрат на правову допомогу.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до даної справи частину першу статті 89 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення процесуальних рішень), оскільки перше речення даної статті стосується витрат відповідача у разі закриття провадження. Тобто, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, оскільки в даному випадку позивач відмовився від позову, на підставі чого судом прийнято ухвалу про закриття провадження та безпідставно стягнуто і розподілено судові витрати з відповідача.
Судами попередніх інстанцій, помилково застосовано друге речення даної статті, яке передбачає, що в разі, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після предʼявлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.
Зазначена частина статті стосується випадку, коли провадження по справі не закривається, а ухвалюється судове рішення по суті про відмову у задоволенні позову (оскільки вони задоволені відповідачем) та розподілу судових витрат по справі, в порядку частини першої статті 88 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення процесуальних рішень).
Проте, в даному випадку судом прийнято саме ухвалу про закриття провадження, та у такому випадку право на відшкодування витрат має лише відповідач, а не позивач. Закриття провадження у справі за ініціативою позивача вказує на небажання ухвалення судом рішення по суті позову та свідчить про необґрунтованість його дій при поданні позову і тягне за собою правові наслідки у вигляді відшкодування понесених лише відповідачем судових витрат.
Таким чином, судами незаконно стягнуто судові витрати по справі з відповідача, оскільки такі правові підстави відсутні.
Крім того, заявник посилається на відсутність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року вищевказану касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без руху для усунення виявлених судом недоліків та надано заявнику строк для їх усунення до 01 вересня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк". Справу витребувано із суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.