Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 357/1303/14-ц
провадження № 61-41202св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2018 року, у складі судді Бондаренко О. В., та постанову апеляційного суду Київської області від 21 червня 2018 року, у складі колегії суддів: Верланова С. М., Лівінського С. В., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ :
У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк) про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору, іпотечного договору та договору поруки недійсними, застосування наслідків недійсності правочину, повернення сплачених коштів та зобовʼязання вчинити дії.
Позовна заява, з урахуванням її уточнення, мотивована тим,
що 27 лютого 2008 року між ОСОБА_4 В та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (після реорганізації - ПАТ "Укрсоцбанк") укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 47 600 доларів США терміном до 26 лютого 2028 року, зі сплатою 12,5 % річних. На виконання зобовʼязань за кредитним договором між сторонами також було укладено іпотечний договір від 27 лютого 2008 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.
Посилаючись на невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства, існування у ньому ознак обману та елементів нечесної підприємницької практики, що порушує права та законні інтереси позивача, останній просив позов задовольнити.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Київської області від 21 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що при укладенні кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов. Підписання позичальником договору вказує на те, що останньому зрозумілі всі умови даного договору і він вважає їх справедливими по відношенню до нього. Перед укладенням договору банк надав позивачу усі необхідні документи, в тому числі ті, які містили інформацію щодо сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки. Свою згоду на укладення договору кредиту позивач не відкликав та, при цьому, використав кредитні кошти для придбання майна та впродовж пʼяти років сплачував грошові кошти на погашення кредитного зобовʼязання. Оскаржувані договір кредиту, іпотечний договір та договір поруки відповідають вільному волевиявленню та внутрішній волі їх учасників.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до посилань позивача на залишення поза увагою судами попередніх інстанцій обставини відсутності ключових документів кредитної справи як на момент укладення кредитного договору, так і на момент внесення змін до нього, а також явні ознаки обману та нечесної підприємницької практики.
Заявник також посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку, наявного у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 1-12/2013.
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" вказує на недоведеність та безпідставність доводів касаційної скарги, у звʼязку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлено, що 27 лютого 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 47 600 доларів США, з кінцевим терміном повернення кредиту 26 лютого 2028 року. Сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов.
Згідно пункту 1.2 даного кредитного договору, позичальнику кредит наданий на придбання нерухомого майна - трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира є предметом іпотечного договору, укладеного між сторонами 27 лютого 2008 року на забезпечення виконання зобовʼязань за договором кредиту.
21 лютого 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_5 зобовʼязалась перед банком в повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобовʼязань щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом.
Отримання ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 47 600 доларів США, що еквівалентно 240 380 грн, підтверджується наявною у матеріалах справи копією заяви про видачу готівки від 27 лютого
2008 року (т. II, а. с. 49).
Відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди №1
від 02 квітня 2009 року, збільшено термін кредитування та встановлено кінцевий термін повернення кредиту - 26 лютого 2029 року.
У звʼязку із поданою позивачем заявою до банку, протокольним рішенням останнього від 20 квітня 2010 року ОСОБА_4 надано відстрочку сплати тіла кредиту на 18 місяців з дати реструктуризації, починаючи з 19-го місяця з дати реструктуризації погашення рівними частинами в сумі, що дорівнює залишку заборгованості за кредитом поділеному на кількість місяців, що залишилась до закінчення терміну користування кредитом.
Згідно укладеного 28 квітня 2010 року між ОСОБА_4 та банком договору про внесення змін № 2 до договору кредиту, змінено графік погашення заборгованості по кредиту, яка становить 44 517 доларів США.