Постанова
Іменем України
08 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 743/120/17
провадження № 61-28879св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області у складі судді Жовтка Є. А. від 23 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області у складі колегії суддів: Лакізи Г. П., Скрипки А. А., Харечко Л. К. від 01 червня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 20 серпня 2010 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останньому був наданий кредит у розмірі 5 700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Внаслідок несвоєчасної сплати боржником щомісячних платежів за користування кредитними коштами виникла заборгованість, яка станом на 31 жовтня 2016 року становила 22 315,58 грн, яку банк просив стягнути з відповідача.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 01 червня 2017 року, у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що банк звернувся до суду із вимогами поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичні обставини справи, оскільки не перевірили строк дії картки, виданої відповідачу, який був встановлений до квітня 2014 року, у звʼязку із чим невірно визначили початок перебігу строку позовної давності. Вказує, що судами не витребувано у відповідача картку для її огляду для підтвердження або спростування інформації банку про строк дії кредитної картки.
Відзив відповідача на касаційну скаргу не подано.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 серпня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачу наданий кредит у розмірі 5 700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Останній платіж ОСОБА_4 вніс 03 грудня 2012 року.
Відповідно до наданого банком розрахунку,відповідач порушував умови договору, не погашав кредитну заборгованість, у звʼязку з чим у нього станом на 31 жовтня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі
22 315,58 грн,що складається із: 5 394,84 грн - заборгованість за кредитом; 13 024 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;
2 357,90 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн та 1 038,84 грн - штрафи (фіксована частина та процентна складова відповідно).
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.