Постанова
Іменем України
08 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 263/3658/17
провадження № 61-7144св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27 жовтня 2017 року у складі судді Кияна Д. В. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Биліни Т. І., Лопатіної М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні грошовими коштами, зобовʼязання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилався на те, що він є клієнтом ПАТ КБ "ПриватБанк", в якому відкрито карткові рахунки №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3. У грудні 2016 році він дізнався про те, що банк в односторонньому порядку припинив виконання своїх обовʼязків з видачі йому грошових коштів через банкомати або каси своїх відділень шляхом блокування карткових рахунків з належними йому коштами в загальному розмірі 33 833 грн 57 коп. Він неодноразово звертався до відділень ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою зʼясування причин блокування видаткових операцій, проте вмотивованої відповіді не отримав. Дії відповідача вважає неправомірними, у звʼязку з чим просив зобовʼязати ПАТ КБ "ПриватБанк" усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні його грошовими коштами, що знаходяться на вказаних карткових рахунках, в межах залишку коштів шляхом негайного припинення обмеження щодо здійснення видаткових операцій та розпорядження коштами і зобовʼязати банк повернути йому 33 833 грн 57 коп., які знаходяться на зазначених рахунках, шляхом стягнення цих коштів з ПАТ КБ "ПриватБанк".
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27 жовтня 2017 року позов задоволено. Зобовʼязано ПАТ КБ "ПриватБанк" усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні ОСОБА_4 грошовими коштами, які знаходяться на карткових рахунках №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк", в межах залишку коштів шляхом припинення обмеження щодо здійснення видаткових операцій та розпорядження грошовими коштами на зазначених рахунках банку. Зобовʼязано ПАТ КБ "ПриватБанк" повернути ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 33 833 грн 57 коп., які знаходяться на карткових рахунках №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк". Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачем не доведена правомірність обмеження права доступу ОСОБА_4 до власних коштів та вільного розпорядження ними.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27 жовтня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У лютому 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано будь-яких документів про походження грошових коштів, які знаходяться на карткових рахунках. Банком було призупинено здійснення операцій з картковими рахунками позивача на підставі аналізу руху грошових коштів та висновків про те, що він використовує платіжну картку як засіб доступу до відкритого на його імʼя рахунку з порушенням умов договору, укладеного між сторонами. В разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта субʼєкт первинного фінансового моніторингу зобовʼязаний провести поглиблену перевірку клієнта. Блокування рахунку позивача було здійснено в інтересах України з метою запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та з метою запобігання ухилення від сплати податків. Суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином природу перерахованих на рахунки позивача грошових коштів і ухвалили незаконні судові рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області.
27 квітня 2018 року справа № 263/3658/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 23 лютого 2017 року ОСОБА_4 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" в вимогою про надання інформації щодо встановлених обмежень в розпорядженні грошовими коштами, розміщеними на карткових рахунках №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк", однак мотивованої відповіді не отримав.
Факт перебування сторін у договірних відносинах ними не заперечувався.
Згідно з висновком про проведення експрес-перевірки за сигналом "Гаряча лінія: Шахрайство", складеним Департаментом захисту банківських технологій та інформаційних ресурсів ПАТ КБ "ПриватБанк", за результатами службового розслідування на підставі звернення служби моніторингу "Ощадбанку", картка № НОМЕР_4, яка належить ОСОБА_4, із залишком грошових коштів у розмірі 19 353 грн 08 коп. заблокована.
Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунка банк зобовʼязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Банк зобовʼязаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (частина перша статті 1068 ЦК України)
Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути повʼязані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Згідно частинами першою, другою та четвертою статті 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон № 1702-VII) субʼєкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобовʼязаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). При цьому документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані. Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції клієнтом ідентифікація, верифікація клієнта здійснюються також у разі проведення ним фінансової операції на суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону, незалежно від того, проводиться така фінансова операція одноразово чи як кілька фінансових операцій, які можуть бути повʼязані між собою. У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта субʼєкт первинного фінансового моніторингу зобовʼязаний провести поглиблену перевірку клієнта.
Відповідно до частини другої статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобовʼязаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України, зокрема: клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути повʼязані (повʼязана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення; клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15 000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150 000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості; клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150 000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.
Тобто положеннями статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та частини сьомої статті 9 Закон № 1702-VII передбачено, що субʼєкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобовʼязані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким субʼєктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Частиною пʼятою статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що у разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).
Згідно з частиною шостою статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.