Постанова
Іменем України
08 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 711/11054/17
провадження № 61-42009св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І.(суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - служба у справах дітей Черкаської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2018 року у складі судді: Демчика Р. В., та постанову апеляційного суду Черкаської області від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Храпка В. Д.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей Черкаської міської ради, про підтвердження цільового витрачання коштів аліментів на утримання дитини на підставі рішення суду.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 листопада 2015 року з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на сина ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітків та доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 вересня 2015 року та продовжуючи до повноліття дитини. У позивача відсутня заборгованість по сплаті аліментів.
Позивач вказував, що ОСОБА_5 ухиляється від виконання обовʼязку щодо цільового використання коштів на утримання дитини, які отримує як аліменти на підставі судового рішення. Дитина не отримує за рахунок аліментних коштів належного харчування та належного догляду, зокрема в частині придбання сину належного одягу, тощо. Відповідач безвідповідально ставиться до витрачення грошових коштів, які отримує в якості аліментів, використовує ці кошти безконтрольно, не за цільовим призначенням, розпоряджається такими коштами на власний розсуд та фактично не в інтересах малолітньої дитини, як власника. Позивач у серпні 2016 року та жовтні 2017 року звертався до служби у справах дітей Черкаської міської ради про проведення перевірки щодо цільового використання відповідачем аліментних коштів на утримання сина, на що йому було надано відповідь про те, що органом опіки та піклування не виявлено фактів нецільового використання громадянкою ОСОБА_5 аліментів.
ОСОБА_4 просив зобовʼязати ОСОБА_5 надавати щомісячно позивачу повну інформацію з підтверджуючими документами про витрачання аліментів за попередній місяць, отриманих на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 листопада 2015 року у справі № 711/8808/15-ц.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 05 липня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позивачем не надано доказів які б містили інформацію щодо предмета доказування, а саме стосовно нецільового витрачання матірʼю дитини аліментів, які стягуються з позивача. У законодавстві відсутня норма права яка надавала б позивачу право вимагати від відповідача щомісячного звіту щодо витрачання аліментів. Обовʼязок щодо перевірки цільового використання аліментів лежить на органах опіки та піклування, які здійснюють відповідну перевірку за заявою платника або за власною ініціативою (частина перша статті 186 СК України), куди позивач з цього приводу звертався та отримав відповідь про те, що факти нецільового використання громадянкою ОСОБА_5 аліментних коштів не виявлені. Передбачаючи можливість того, що отримувач аліментів, буде розпоряджатись аліментами не в інтересах дитини, законодавець встановив і відповідний спосіб захисту. Згідно частини другої статті 186 СК України у разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що до ОСОБА_4 було застосовано непряму форму дискримінації, апеляційний суд вказав, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, обʼєктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. В цій справі однаково застосовано норми доказування, спосіб захисту порушеного права та спосіб контролю за витрачанням аліментів, а тому відсутні будь-які ознаки щодо менш сприятливих умов або становище порівняно з іншими особами.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про необхідність застосування аналогії закону та аналогії права, апеляційний суд зауважив, що питання порядку контролю витрачання аліментів, врегульовано СК України, в звʼязку з чим, аналогія права чи аналогія закону не підлягають застосуванню.
Аргументи учасників справи
У серпні 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового звʼязку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд. При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутність у законодавстві норми, яка зобовʼязувала б відповідача, як отримувача аліментів, щомісячно надавати платнику повну інформацію з підтверджуючими документами про їх витрачання, не є підставою для відмови у задоволенні позову. Судом першої інстанції до позивача було застосовано непряму форму дискримінації. Також ОСОБА_4 зазначає, що має рівні права із відповідачем щодо дитини, зокрема на підставі Закону України "Про інформацію" та положень СК України має право на інформацію щодо дитини, шляхом зобовʼязання відповідача надавати повну інформацію щодо витрачання аліментів. Суд апеляційної інстанції помилково та передчасно дійшов до висновку, що у даній справі не підлягає застосуванню аналогія права чи аналогія закону. Статтею 186 СК України неповно та не ефективно врегульовано питання здійснення контролю витрачання аліментів. Спірні правовідносини повʼязані із питанням здійснення контролю витрачання аліментів, але виходять за межі предмету цивільного позову.