ПОСТАНОВА
Іменем України
12 квітня 2019 року
Київ
справа №804/3733/17
адміністративне провадження №К/9901/46412/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Врони О.В. від 05 вересня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Добродняк І.Ю., суддів Бишевської Н.А., Семененка Я.В. від 27 лютого 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Фінанс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна Фінанс" (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач/ГУ ДФС), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (далі - АТ "Ощадбанк", банк) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2017 року №0000154000, в частині визначення Товариству суми штрафу за порушення строку сплати грошового зобовʼязання по акцизному податку з реалізації субʼєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за листопад 2016 року у розмірі 47768,50 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що Товариством своєчасно, тобто у строки, встановлені підпунктом 222.3.1 пункту 222.3 статті 222 Податкового кодексу України (далі - ПК України), подано до банку платіжне доручення на перерахування акцизного податку з реалізації субʼєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за листопад 2016 року, але з незалежних від нього причин (з вини банку) платіжне доручення виконано не було та відповідні кошти своєчасно не поступили до бюджету, що виключає підстави для покладення відповідальності на Товариство за несвоєчасну сплату податку.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2017 року №0000154000 в частині визначення Товариству суми штрафу у розмірі 47768,50 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що платіжне доручення від 30 грудня 2016 року №23 по сплаті зобовʼязання з акцизного податку за листопад 2016 року своєчасно подано позивачем для перерахування коштів до бюджету; водночас його невчасне перерахування відбулося з вини банківської установи, оскільки остання була зобовʼязана прийняти ініційований о 12 год. 58 хв позивачем платіж, виконати переказ грошей до 15 год. 00 хв, та не мала підстав для повернення розрахункового документа ініціатору платежу. За таких обставин суди дійшли висновку про відсутність підстав для покладення на Товариство відповідальності за несвоєчасну сплату податку у вигляді застосування штрафних санкцій.
Не погоджуючись із рішеннями судів, АТ "Ощадбанк" подало касаційну скаргу, у якій, вказуючи на неправильне застосування ними норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалось на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки позивачем своєчасно не виконано свого обовʼязку по сплаті узгоджених грошових зобовʼязань з акцизного податку й при здійсненні грошового переказу платник податку повинен був врахувати час, який потрібен банку на перерахування коштів до державного бюджету. При цьому 30 грудня 2016 року АТ "Ощадбанк", починаючи з 12 год. 30 хв. на виконання рішення Національного банку України від 15 грудня 2016 року № 489-рш "Про регламент роботи системи електронних платежів Національного банку України та порядок роботи банківської системи України в період завершення звітного року", призупинив роботу системи електронних платежів на приймання первинних документів клієнтів й не мало технічної можливості виконати ініційований Товариством платіж на Державну казначейську службу України, що не може розцінюватись як порушення законодавства зі сторони банку.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство є платником акцизного податку в силу вимог статті 212 ПК України.
На підставі укладеного із ПАТ "Державний ощадний банк України" договору через систему дистанційного обслуговування "Інтернет-Клієнт-Банк" позивачем здійснено сплату акцизного податку за листопад 2016 року відповідно до розрахункового документу - платіжного доручення від 30 грудня 2016року №23 у сумі 477685 грн., яке цього ж дня надійшло на виконання до банку в операційний час, а саме о 12 год. 54 хв, проведено банком о 12 год. 58 хв., однак о 13 год. 42 хв повернено з підстав відсутності технічної можливості перерахувати кошти до Державної казначейської служби України.
У листі від 05 січня 2017 року №10317-18/46, наданого на запит Товариства, банк, з посиланням на прийняте 15 грудня 2016 року Правлінням НБУ рішення "Про регламент роботи системи електронних платежів НБУ та порядок роботи банківської системи України в період завершення звітного року", зазначив, що не проведення вищевказаного платежу відбулось з причин того, що обробка платежу займає не менш ніж 30 хвилин, у звʼязку з чим банк не встиг обробити платіж Товариства до закінчення часу здійснення початкових платежів.
З метою забезпечення сплати податкових зобовʼязань до бюджету у перший робочий день після 30 грудня 2016 року, а саме 04 січня 2017 року Товариством повторно ініційовано платіж в сумі 477685 грн. платіжним дорученням №35 із призначенням платежу оплата акцизного збору за листопад 2016 року.
В подальшому відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством у декларації акцизного податку, за результатами якої складено акт від 23 лютого 2017 року №1174/04-36-40-04/39673823.
За висновками акта перевірки позивачем в порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України несвоєчасно сплачено: узгоджене грошове зобовʼязання з акцизного податку у сумі 477685 грн. за листопад 2016 року із затримкою на 5 днів, граничний строк сплати - 30 грудня 2016 року, фактично сплачено 04 січня 2017 року; узгоджене грошове зобовʼязання з акцизного податку у сумі 463966 грн. за грудень 2016 року із затримкою на 1 день, граничний строк сплати 30 січня 2017 року, фактично сплачено 31 січня 2017 року.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС 20 березня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000154000, яким за затримку на 5 та 1 календарних днів сплати суми грошового зобовʼязання з акцизного податку застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 10% в загальній сумі 94165,10 грн., у тому числі 47768,50 грн. по декларації за листопад 2016 року, а 46396,60 грн. - за грудень 2016 року.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобовʼязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобовʼязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 35.2 статті 35 ПК України).
За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обовʼязком визнається обовʼязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.