ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2019 року
Київ
справа №813/8958/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3276/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 (суддя Сасевич О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 (головуючий суддя Мікула О.І., Кушнерик М.П., Старунський Д.М.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Інстал Сервіс" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Люкс Інстал Сервіс" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.11.2013 №0002622210, №0002632210.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014, позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неповним зʼясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Податковий орган посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки господарським операціям, які відображені ТОВ "Люкс Інстал Сервіс" у документах. Відповідач вважає, що господарська діяльність позивача з контрагентами була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту. Крім того, контролюючий орган посилається на судові рішення стосовно посадових осіб контрагентів позивача ТОВ "Віктор і Ко" ТОВ "Екопласт-Львів" та ТОВ "Промтехметал", які обвинувачувались у фіктивному підприємництві.
Позивач правом подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2019 суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 09.04.2019.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення про задоволення касаційної скарги частково.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 30.08.2013 по 17.10.2013 (з перервою у роботі з 06.09.2013 по 15.10.2013) посадовими особами ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Люкс Інстал Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП "СМУ-600", ТОВ "Викуп", ТОВ "Ейс Констракшен менеджмент", ТОВ "Укрміксі" за період жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року, ТОВ "Віктор і Ко" за період червень 2010 року, ТОВ "Сталевий дім" за період червень 2011 року, ТОВ "Промтехметал" за період лютий 2011 року, ПП "Сьомий день" за період жовтень 2010 року, ТОВ "Екопласт-Львів" за період серпень 2010 року, ТОВ "Крафт ЛВ" за період з 01.03.2011 по 01.07.2011, ТОВ "Будівельна компанія "Адена" за лютий 2013 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів.
Перевіркою встановлено порушення підпунктів 14.1.202, 14.1.203, пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 Податкового кодексу України щодо операцій з ТОВ "Дар", ПП "Шива", внаслідок чого завищено доходи, які враховуються для визначення обʼєкта оподаткування на загальну суму 11099328грн.;
підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.8.1 пункту 138.8, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України щодо операцій з ТОВ "Викуп", ТОВ "Ейс Констракшен менеджмент", ТОВ "Укрміксі", внаслідок чого завищено витрати на загальну суму 11099328грн.;
пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо операцій з ПП "СМУ-600", ТОВ "Викуп", ТОВ "Ейс Констракшен менеджмент", ТОВ "Укрміксі", ТОВ "Віктор і Ко", ТОВ "Сталевий дім", ТОВ "Промтехметал", ПП "Сьомий день", ТОВ "Екопласт-Львів", ТОВ "Крафт ЛВ", ТОВ "Будівельна компанія "Адена", внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 930434,37грн.;
пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України щодо операцій з ТОВ "Дар", ПП "Шива", ПП "Майстер груп плюс", внаслідок чого завищено податкові зобовʼязання з ПДВ на загальну суму 441124,41 грн. та занижено ПДВ на 489310 грн.:
пункту 44.3 статті 44, пунктів 121.1 статті 121 Податкового кодексу України у звʼязку з ненаданням оригіналів документів та їх копій, повʼязаних з обчисленням та сплатою податків.
На підставі акту перевірки ДПІ у Галицькому районі м.Львова прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.11.2013: №0002622210, яким позивачу визначено суму грошового зобовʼязання з ПДВ на загальну суму 588749,00грн., в т.ч. основний платіж - 489310,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 99349,00грн. та №0002632210, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00грн.
ТОВ "Люкс Інстал Сервіс" не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулося з відповідним позовом до суду.
Суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги доводи податкового органу щодо протоколів допиту директорів ПП "СМУ-600", ТОВ "Викуп", ТОВ "Ейс Констракшен менеджмент", якими, на думку податкового органу, підтверджується фіктивність первинних документів щодо господарських операцій з ТОВ "Люкс Інстал Сервіс", оскільки докази, отримані при проведенні перевірки, яка була проведена в рамках кримінального провадження, в т.ч. і акт перевірки, протоколи допитів мають бути оцінені при розгляді кримінальної справи в суді відповідної інстанції.
Також судами відхилено як доказ неправомірності дій позивача та підтвердження фіктивності його господарської діяльності вирок Сихівського районного суду м.Львова від 26.12.2012, постанову Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2011, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, оскільки дані перевірок контрагентів позивача, які були проведені податковими органами, засвідчують факти порушення податкового законодавства, допущені такими особами (контрагентами позивача), а не позивачем безпосередньо.
Задовольняючи позовні вимоги суди посилались на те, що податковим органом не доведені обставини, які б свідчили про фактичне нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини, укладені з контрагентами, не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Суди вважали, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі помилкових висновків ДПІ у Галицькому районі м.Львова про порушення ТОВ "Люкс Інстал Сервіс" податкового законодавства.
Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними. Надаючи правову оцінку, Верховний Суд виходить з неповного зʼясування судами попередніх інстанції обставин справи, з огляду на наступне.
Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість,обʼєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовʼязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звʼязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звʼязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звʼязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпункту 7.2.6 цього пункту) (підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону).
Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовʼязань продавця у двох примірниках. Право ж на нарахування податку та складання податкових накладних, у відповідності з підпунктом 7.2.4 зазначеного Закону, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (підпункт 7.2.3 цього Закону)
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку, зокрема, належно оформленої податкової накладної належними субʼєктами господарювання.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовʼязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовʼязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положення пункту 44.1 статті 44 ПК України визначають, що для цілей оподаткування платники податків зобовʼязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повʼязаних з визначенням обʼєктів оподаткування та/або податкових зобовʼязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повʼязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення обʼєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовʼязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовʼязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Як передбачено пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом звітного періоду у звʼязку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звʼязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звʼязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обовʼязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга цієї статті).
Згідно частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.