ПОСТАНОВА
Іменем України
11 квітня 2019 року
Київ
справа №802/1211/16-а
адміністративне провадження №К/9901/40874/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Вінницької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2016 (суддя Бошкова Ю.М.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (судді Загороднюк А.Г., Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П.)
у справі № 802/1211/16-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд"
до Вінницької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд" (далі - позивач, ТОВ "Шляхбуд") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач,Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.08.2016 № 0000561402 та № 0000571402.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.10.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовою особою відповідача, на підставі направлення від 05.07.2016 № 270, згідно статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 05.07.2016 № 868 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Шляхбуд" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Авто Еко-Лайн" за липень, жовтень, грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 18.07.2016 № 781/1402/03579443 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду до державного бюджету на загальну суму 214 217 грн та завищено відʼємне значення різниці між сумою податкового зобовʼязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 51 810 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 01.08.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000561402, яким позивачу збільшено суму грошового зобовʼязання на загальну суму 267 771 грн, в тому числі 214 217 грн - за основним платежем та 53 554 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000571402, яким позивачу зменшено розмір відʼємного значення суми податку на додану вартість на суму 51 810 грн.
Як вбачається з акту перевірки від 18.07.2016 № 781/1402/03579443 підставою для визначення позивачу зазначених сум грошових зобовʼязань слугували висновки перевіряючого про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Авто Еко-Лайн", які, на думку контролюючого органу, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними, оскільки контрагент позивача є учасником тіньового сектору економіки, діяльність якого спрямована на отримання податкової вигоди кінцевими отримувачами. ТОВ "Авто Еко-Лайн" фактично не реалізовувало нафтопродуктів позивачу, оскільки не проводили операцій з придбання даного товару з контрагентами-постачальниками або виробниками.
Касаційна скарга податкового органу обґрунтована тим, що податкова інформація з баз даних свідчить про нереальність господарських операцій з придбання нафтопродуктів, оскільки неможливо встановити факт походження нафтопродуктів.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовʼязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду,зокрема, у звʼязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.