ПОСТАНОВА
Іменем України
12 квітня 2019 року
Київ
справа №826/17699/15
адміністративне провадження №К/9901/19633/18, К/9901/19634/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
здійснивши попередній розгляд касаційних скарг Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2015 (головуючий суддя - Арсірій Р.О.)
та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Мельничук В.П., судді - Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.)
у справі №826/17699/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (далі - Товариство) звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ДКС), в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 2 822 293 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна";
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп - Україна" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2 822 293 грн. та суму пені в розмірі 203 205, 10 грн., нараховану на суму такої заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, про протиправну бездіяльність відповідача щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 2 822 293, 00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "Аскоп-Україна", з огляду на те, що перевіркою правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість не встановлено порушень при відображенні позивачем у податковій декларації суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено частково:
-визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 2 822 293 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "Аскоп-Україна";
- зобовʼязано державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню товариству з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" за лютий 2015. В іншій частині адміністративного позову відмовлено;
-стягнуто судові витрати в сумі 73 грн. 08 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-України" шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві, за рахунок бюджетних асигнувань.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій зазначив, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Тому, правильним способом захисту порушеного права позивача є зобовʼязання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обовʼязків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
Не погодившись з зазначеною постановою суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві залишено без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року скасовано в частині відмови у задоволенні адміністративного позову та ухвалено в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задоволено:
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" 2 822 293, 00 грн. заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року та суму пені в розмірі 203 205, 10 грн. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року залишено без змін.
- стягнуто з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 359, 20 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення на користь позивача вказаної вище суми бюджетного відшкодування та пені, з огляду на те, що задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо ненадання до казначейського органу висновку із зазначенням суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню позивачеві з бюджету та зобовʼязання контролюючий орган надати відповідний висновок не можна вважати достатнім та ефективним способом захисту порушеного права останнього, оскільки це не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суми бюджетного відшкодування у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги контролюючий орган зазначив про неможливість підтвердження суми бюджетного відшкодування через відсутність відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання, а також вказав, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключним повноваженням податкових органів та органів Державного казначейства.
Також, Головне управління Державної казначейської служби подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2016. В обґрунтування вимог касаційної скарги ДКС зазначила, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та Органів державного казначейства, а тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
Позивач відзиву на касаційні скарги не надав, що не перешкоджає розгляду справи.
31 травня 2018 року позивачем подано клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в якому просило передати справу №826/17699/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у звʼязку необхідністю відступлення від висновку щодо застосування статті 200 ПК України у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду. В обґрунтування вимог клопотання Товариство зазначило, що єдиним ефективним способом захисту прав платника податків є спосіб судового стягнення суми бюджетного відшкодування.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дніпровському районі на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України в період з 18.05.2015 по 26.05.2015 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Аскоп-Україна".
За результатами перевірки складено довідку від 26.05.2015 №3832/26-53-28/30579869 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Аскоп-Україна" правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 року".
У висновку довідки зазначено, що за результатами перевірки, на момент складання довідки перевірки, неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування за лютий 2015 року в сумі 2 822 293, 00 грн. (рядок 23.2 податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків), в розмірі 2 038 616, 00 грн., рядок 30 податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) в розмірі 783 677 грн.), що повʼязано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання.
Разом з цим, зі змісту довідки вбачається, що податковим органом при перевірці достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, та підтверджено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума податку на додану вартість складає 2 822 293, 00 грн. (а.с. 113).
Щодо механізму здійснення бюджетного відшкодування, колегія суддів зазначає наступне.
На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків внормовувався положеннями статті 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).