ПОСТАНОВА
Іменем України
11 квітня 2019 року
Київ
справа №804/5290/16
адміністративне провадження №К/9901/39687/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 (суддя Верба І.О.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 (судді Дадим Ю.М., Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.)
по справі № 804/5290/16
за позовом фізичної особи ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
третя особа Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області), третя особа Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (третя особа), в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила суд визнати протиправними дії ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 25.11.2013 року щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ОСОБА_2 з питань неподання в установлений законом строк податкової декларації або розрахунків;визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 № 0008941703 на суму 111 602,56 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0008941703 від 24.12.2013, прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів, в частині визначення суми грошового зобовʼязання на загальну суму 969,70 грн., у тому числі за основним платежем на суму 639,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 329,94 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 та увалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що визначальною ознакою доходу платника податку у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі. Скасована банком пеня та штрафи не є доходом, отриманим як додаткове благо. Відсотки, які були нараховані позивачу внаслідок прострочення виконання договірного зобовʼязання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Позивачем було подано податкову декларацію 09.02.2012, тобто в строк, встановлений законом. Разом з тим, підставою для проведення перевірки слугувало, нібито, неподання в установлений законом строк декларації або розрахунку. Разом з тим, в матеріалах справи наявна подана позивачем декларація, однак суди попередніх інстанцій не надали вказаному доказу належної оцінки. Суди першої та апеляційної інстанції зробили висновки, що позовні вимоги стосовно протиправності здійснення перевірки на підставі неподання податкової декларації позивачем є неналежним способом захисту, проте скасували штраф за неподання такої декларації, що є свідченням непослідовності висновків суду. Крім того, позивач зазначила, що зверталась до суду з позовом як фізична особа, а не фізична особа-підприємець як це зазначено в рішеннях судів попередніх інстанцій.
Третя особа в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Відповідач письмових заперечень не надав.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодилася колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідно до змісту розглядуваного законодавчого припису, в редакції, що діяла на момент списання суми боргу, сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки, штрафні санкції, що підлягають обовʼязковій сплаті боржником відповідно до умов кредитного договору. Адже в аналізованій нормі йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобовʼязань, що підлягають погашенню боржником, незалежно від підстави їх виникнення. Оскільки зміст аналізованої норми не допускає іншого тлумачення, то подальша зміна її редакції згідно із Законом України від 28.12.2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", відповідно до якої до складу оподатковуваного доходу платника включається лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, не може розцінюватися як законодавче уточнення, а є, по суті, зміною правового регулювання розглядуваних правовідносин. Разом з тим, суд не погодився із включенням до суми списаного боргу, що підлягає оподаткуванню, сум з заборгованості за відшкодування понесених АТ "Укрсиббанк" витрат на примусове стягнення, оскільки вказана сума не випливає безпосередньо із суми боргу, не передбачена умовами договору про надання споживчого кредиту № 11185933000 від 19.07.2007 року, і відповідно і не може бути складовою додаткового блага.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.11.2013 Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, у звʼязку з неподанням в установлений законом строк податкової декларації або розрахунків, прийнято наказ № 475 "Про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки фізичної особи ОСОБА_2" та направлення №11181/6/04-61-173, які були направлені на адресу позивача 22.11.2013 засобами поштового звʼязку рекомендованим листом. Зазначене поштове відправлення повернуто на адресу відповідача 12.12.2013 з відміткою про неможливість вручення через те, що за даною адресою ОСОБА_2 не проживає.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України та наказу № 475 від 22.11.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2, яка протягом 2011 року отримувала дохід у вигляді додаткового блага, з якого при нарахуванні не утримувався податок на доходи фізичних осіб, про що складено акт від 05.12.2013 року №1089/04-61-17-03/2873907783.
Висновком документальної позапланової невиїзної перевірки встановлені порушення позивачем:
- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту "в" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України у результаті неподання податкової декларації за період, що перевірявся, в тому числі за 2011 рік;
- абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобовʼязань з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік у розмірі 89146,05 грн.
03.12.2013 року засобами поштового звʼязку надіслано лист №11770/6/1703, яким запрошено ОСОБА_2 до податкової інспекції для підпису та отримання акту перевірки, однак поштове відправлення надіслано на адресу податкової інспекції у звʼязку з неотриманням позивачем.
05.12.2013 року відповідачем складено акт №113/04-61-17-03/287309783 "Про неявку ОСОБА_2 для ознайомлення, підписання та отримання акту документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_2, яка протягом 2011 року отримувала дохід у вигляді додаткового блага, з якого при нарахуванні не утримувався податок на доходи фізичних осіб" .
Акт перевірки від 05.12.2013 року №1089/04-61-17-03/2873907783 надіслано на адресу позивача 05.12.2013 року листом №12045/6/1703.
На підставі акту перевірки від 05.12.2013 року №1089/04-61-17-03/2873907783, відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0008941703 від 24.12.2013 року про збільшення суми грошового зобовʼязання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 111602,56 грн, в тому числі за основним платежем 89146,05 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22456,51 грн.
Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмовлених позовних вимог, вважаючи їх передчасними, виходячи з такого.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) обʼєктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не повʼязаний з виконанням обовʼязків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).