ПОСТАНОВА
Іменем України
12 квітня 2019 року
Київ
справа №821/474/16
адміністративне провадження №К/9901/41417/18; К/9901/41420/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат" та Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року (суддя Попов В.Ф.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (судді: Градовський Ю.М. (головуючий), Косцова І.П., Лук’янчук О.В.) у справі №821/474/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат" до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонський тепличний комбінат" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.20016:
- №0000342222, яким зменшено суму відʼємного значення обʼєкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 10 156 363,00 грн;
- №0000322222, яким зменшено розміру відʼємного значення податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 205 563,00 грн;
- №0000312222, яким позивачу зменшено бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 82 339,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 20 584,75грн;
- №0000302222, яким збільшено грошове зобовʼязання з ПДВ у розмірі 591 846,00 грн основного платежу та 147 961,50 грн штрафних санкцій.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами, натомість висновки контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями з контрагентами є безпідставними та не підтверджені належними доказами. Позивач також вважає безпідставним та недоведеним документально висновок відповідача про завищення витрат у звʼязку з виявленими невідповідностями даних бухгалтерського обліку податковій звітності, необґрунтованими позивач також вважає і висновки контролюючого органу щодо виключення із складу витрат та податкового кредиту частини орендних операцій з ПАТ АКБ "Індустріал банк".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, позов задоволено частково.
Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000342222 від 28.03.2016 в частині зменшення суми відʼємного значення обʼєкта оподаткування податком на прибуток у сумі 162458,00 грн.
Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000322222 від 28.03.2016 в частині зменшення розміру відʼємного значення суми податку на додану вартість на 11625,00 грн.
Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000302222 від 28.03.2016 в частині збільшення суми грошового зобовʼязання з податку на додану вартість на 26777,50 грн, в тому числі за податковими зобовʼязаннями на 21422,00 грн) та за штрафними (фінансовими) санкціями на 5355,5грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Суди першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог дійшли висновку, що позивач обґрунтовано відніс на витрати та сформував податковий кредит за операціями з оренди майна у ПАТ АКБ "Індустріал банк" з огляду на недоведеність відповідачем того факту, що частина орендованого майна у ПАТ АКБ "Індустріал банк" не використовувалась позивачем у власній господарській діяльності.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог суди дійшли висновку, що з наданих позивачем документів на придбання послуг від ПП "СП Від" та товару у ТОВ "НПО "ДОНГРІ" не можливо встановити та підтвердити реальність господарських операцій, а тому не підтверджено факт придбання, а відповідно і використання вугілля та послуг по наведеним операціям.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року в частині відмови в задоволення позовних вимог Товариства та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
6. Контролюючий орган також не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.03.2016 № 14\21-22-22, оформленого за результатами проведеної планової виїзної позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 по 30.06.2015, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:
- ст.138, ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено відʼємне значення обʼєкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік у сумі 4 381 478,00 грн, за 2015 рік у сумі 10 156 363,00 грн;
- ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму відʼємного значення (р.24), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 205563,00 грн у червні 2015 року, завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню (р.23) у розмірі 82 339,00 грн та занижено суму, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету (р.25) у сумі 591 846,00 грн за 2013 рік та 2014 рік.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з ТОВ "НПО "Донгрі" та ПП "СП ВІД" не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що придбання, перевезення та отримання товарів від згаданих постачальників не підтверджене товарно-транспортними накладними, сертифікатами відповідності на придбані товари (вугілля). Також контролюючий орган вказав, що постачальник послуг ПП СП "ВІД" не знаходиться за місцем реєстрації, у публічній звітності не декларує наявність відповідних трудових, матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для фактичного здійснення господарської діяльності. На підставі вказаного відповідач дійшов висновку, що позивач здійснив лише документальне оформлення господарських операцій з ТОВ НПО "Донгрі" та ПП СП "ВІД" без фактичного їх здійснення.
Також контролюючий орган дійшов висновку, що позивач безпідставно відніс до складу витрат та податкового кредиту частину операцій позивача по оренді майна у ПАТ АКБ "Індустріал банк", оскільки частина майна не використовувалась для потреб оподатковуваної діяльності платника податків. Крім того, контролюючий орган вважає правомірним зменшення витрат позивача у звʼязку з виявленою невідповідністю даних звітності бухгалтерському обліку платника податків, оскільки для такого висновку було використано виключно дані бухгалтерського обліку позивача.
Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ НПО "Донгрі" та ПП СП "ВІД" на підставі договорів поставки та перевезення.
Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано наступні документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг), платіжні доручення, товарно - транспортні накладні.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги позивач вказує на порушення судами норми матеріального та процесуального права, зазначає про не дослідження судами всіх фактичних обставин справи, вказує на безпідставність висновків про відсутність фактичного отримання вугілля від контрагента ТОВ "НПО "Донгрі" та фактичного перевезення такого вугілля ПП "СП ВІД", оскільки вказане спростовується первинними документами, що були надані позивачем до суду, крім того, зауважує, що відповідачем під час проведення перевірки не було враховано всіх документів, які підтверджують фактичне проведення таких операцій. Реальність поставки вугілля підтверджується зокрема і видатковими накладними, наявність яких контролюючим органом не спростовується. Окрім того, позивач вважає, що реальність операції з поставки вугілля контрагентом ТОВ "НПО "Донгрі" фактично поставлено в залежність від факту перевезення такого контрагентом ПП "СП ВІД" за договором перевезення через відсутність товарно - транспортних накладних, що є безпідставним.
9. У доводах касаційної скарги контролюючий орган перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує, що позивачем в порушення податкового законодавства безпідставно віднесено до складу витрат суму у розмірі 162458,00 грн за оренду майна ПАТ АКБ "Індустріал банк", яке не приймало участь у господарській діяльності підприємства.
Окрім того, контролюючий орган вказує на те, що під час перевірки не було надано посвідчення якості, залізничні накладні на поставку товару (вугілля), як це передбачено договором поставки, та не надано документів на фактичне переміщення товару від залізничної станції до складу позивача, а отже неможливо встановити факт поставки вугілля позивачу, оскільки надані до справи документи підтверджують поставку вугілля тільки до ст.Херсон, а не до позивача.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобовʼязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повʼязаних з визначенням обʼєктів оподаткування та/або податкових зобовʼязань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повʼязаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення обʼєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовʼязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовʼязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.4. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 (з 01.01.2015).
Обʼєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.
10.5. Пункт 198.1 статті 198.
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звʼязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
10.6. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звʼязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.7. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звʼязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовʼязань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
11.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовʼязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.