ПОСТАНОВА
Іменем України
12 квітня 2019 року
Київ
справа №809/1577/17
адміністративне провадження №К/9901/47717/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Шипуліної Т.М., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопродвін" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопродвін" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопродвін" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009654002 від 07 листопада 2017 року про зобовʼязання сплатити штраф у розмірі 10% від суми грошового зобовʼязання за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовʼязання з акцизного податку з реалізації субʼєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 8100,00 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) не забороняють збільшення граничних строків сплати податку у випадку, якщо кінцева дата такої сплати припадає на вихідний або святковий день, а тому здійснення позивачем сплати податкового зобовʼязання з акцизного податку, граничний строк сплати якого припав на вихідний день, у перший робочий день не може вважатися податковим правопорушенням; наведене узгоджується й з положеннями Європейської конвенція про обчислення строків (ETS №76) від 16 травня 1972 року.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0009654002 від 07 листопада 2017 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Екопродвін" визначено зобовʼязання сплатити штраф у розмірі 8100,00 грн.
Приймаючи таке рішення, суд з врахуванням положень пункту 49.20 статті 49, пункту 57.1 статті 57, пункту 56.21 статті 56 ПК України, а також вищезазначеної Конвенції прийшов до висновку про недопущення Товариством порушення строку сплати самостійно визначеного грошового зобовʼязання з акцизного податку.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
При цьому апеляційний суд зазначив про безпідставність посилань позивача та суду першої інстанції на пункт 49.20 статті 49 ПК України, оскільки останній регулює питання, повʼязані з поданням податкової декларації, а не сплатою самостійно визначеного податкового зобовʼязання, а відтак контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0009654002 від 07 листопада 2017 року про притягнення позивача до відповідальності у виді штрафу.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення апеляційного суду скасувати з підстав, що вже наводились ним в позовній заяві, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В письмовому відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами встановлено, що відповідачем на підставі підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76 ПК України проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобовʼязання з акцизного податку, за результатами якої складено акт №9620/09-19-40-00/39801514 від 13 жовтня 2017 року.
Перевіркою встановлено порушення Товариством на один день встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК України строку сплати самостійно визначеного грошового зобовʼязання з акцизного податку, зокрема, у розмірі 81000,00 грн., оскільки граничний строк його сплати закінчився 30 жовтня 2016 року, а зобовʼязання було сплачено 31 жовтня 2016 року.
На підставі акту перевірки Управління прийняло податкове повідомлення-рішення №0009654002 від 07 листопада 2017 року, яким зобовʼязало Товариство сплатити штраф у розмірі 8100,00 грн. за порушення строків сплати податкового зобовʼязання з акцизного податку з реалізації субʼєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобовʼязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) платник податків зобовʼязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обовʼязком визнається обовʼязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обовʼязку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобовʼязань у встановлений податковим законодавством строк.
У відповідності до статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обовʼязку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовʼязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.