ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2019 року
Київ
справа №826/18053/14
адміністративне провадження №К/9901/8142/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2014 (головуючий суддя Клочкова Н.В., судді: Скочок Т.О., Санін Б.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 (головуючий суддя Кузьменко В. В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №826/18053/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 20.10.2014 №000305 про застосування фінансових санкцій в сумі 17000,00грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015, позовні вимоги задоволено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що податковий орган застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" шляхом складання рішення, тоді як грошове зобовʼязання, згідно з вимогами податкового законодавства, має визначатися у податковому повідомленні-рішенні. Податковий кодекс України не передбачає права контролюючого органу приймати рішення про стягнення штрафу в іншій формі ніж форма податкового повідомлення-рішення. Відповідач, застосовуючи до позивача фінансову відповідальність за податкове правопорушення у вигляді штрафу, діяв у спосіб, що не передбачений Податковим кодексом України. Одночасно, суди зазначили, що розрахунок розміру застосованої фінансової санкції не відповідає чинному законодавству України, яке діяло на момент виявлення посадовими особами відповідача порушення позивачем дисципліни у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що свідчить про його протиправність та необґрунтованість.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна фіскальна служба України звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 у справі №826/18053/14, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 54 та 58 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 7, 11, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Доводи Державної фіскальної служби України зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно зʼясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставного задоволення позову. Зокрема відповідач зазначає, що приймаючи рішення від 20.10.2014 №000305 про застування до позивача фінансових санкцій на суму 17000,00грн. за порушення останнім вимог статті 226 Податкового кодексу України, статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995р. № 481/95-ВР, яке виявилося у зберіганні алкогольних напоїв в складському приміщенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" без марок акцизного податку виготовленого зразка та зберігання алкогольних напоїв з марками акцизного податку з ознаками підробки, відповідач керувався положеннями Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до яких сума штрафної санкції за вказане правопорушення визначається у розмірі визначеному законом на момент прийняття рішення. Також відповідач зазначає про необґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій, який став підставою для задоволення позову, щодо необхідності при виявленні платниками податків порушень у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів прийняття податкового повідомлення-рішення, замість рішення про застосування штрафних санкцій. Відповідач стверджує, що окремі дефекти форми оскаржуваного рішення Державної фіскальної служби України не повинні бути безумовною підставою для висновку про протиправність такого рішення, і як наслідок, його скасування. Таким чином, на думку податкового органу, оскаржуване рішення Державної фіскальної служби України від 20.10.2014 №000305 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Натомість Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що мотиви та підстави наведені у касаційній скарзі є необґрунтованими, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову прийнято з дотримання норм матеріального та процесуального права із зʼясуванням всіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору. Зокрема, позивач зазначає, що акт перевірки від 27.06.2014 складений з порушеннями положень податкового законодавства та містить не підтверджені та необґрунтовані результати перевірки; спірне рішення про застосування фінансових санкцій прийнято контролюючим органом всупереч норм Податкового кодексу України, а розрахунок розміру застосованої фінансової санкції не відповідає законодавству України чинному на момент виявлення порушення. А тому, позивач просить касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України у справі №826/18053/14.
З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у звʼязку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/18053/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Верховний Суд ухвалою від 05.04.2019 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи №826/18053/14 та призначив попередній розгляд вказаної справи на 09.04.2019.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України перегляду у даній справі підлягають судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" з питань дотримання субʼєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовʼязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, а саме складського приміщення, що належить позивачу, за результатом якої складено акт від 25.06.2014 №080/22/01/21/36942172.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 226 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 11 Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яке виявилося у зберіганні в складському приміщенні позивача алкогольних напоїв без марок акцизного податку виготовленого зразка та зберігання алкогольних напоїв з наклеєними марками акцизного податку з ознаками підробки.
На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача фінансових санкцій від 20.10.2014 №000305 у вигляді штрафу в розмірі 17000,00грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку.
Суд касаційної інстанції зазначає про помилковість висновку судів першої та апеляційної інстанцій про те, що складання контролюючим органом рішення про застосування до субʼєкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" не у формі податкового повідомлення-рішення, як того вимагає Податковий кодекс України, є достатньою підставою для визнання такого рішення протиправним.
Системний аналіз положень підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14, пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України свідчить, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган. Поняття грошового зобовʼязання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи, в тому числі і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Враховуючи наведене, у звʼязку з порушенням субʼєктом господарювання вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", контролюючий орган повинен складати та надсилати (вручати) такому субʼєкту господарювання податкове повідомлення-рішення за штрафними (фінансовими) санкціями. Водночас складання контролюючим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не за формою податкового повідомлення-рішення не може бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови якщо субʼєкт господарювання вчинив порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.