ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/10316/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2018
(головуючий - Вечірко І.О., судді Березкіна О.В., Кузнецов В.О.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2018
(суддя - Воронько В.Д.)
у справі № 904/10316/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради
про стягнення 472 865,43 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради про стягнення заборгованості в сумі 472 865,43 грн за надані послуги звʼязку пільговим категоріям населення м. Кривий Ріг у січні - червні 2017 року.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з січня по червень 2017 року позивач надав згідно із частиною 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян, що мешкають на території м. Кривий Ріг. Проте відповідач в порушення вимог діючого законодавства України протягом 2017 року систематично не виконував свої зобовʼязання щодо розрахунків за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення.
2. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2018 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 460 568,79 грн на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 908,53 грн. В решті позову відмовлено.
2.1.1. Вказане рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт надіслання позивачем відповідачу розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам, за період з січня по червень 2017 року.
Разом з тим, відповідачем надано суду докази повідомлення позивача про виявлені розбіжності щодо загальної кількості пільговиків та попередження позивача про те, що перерахунок і нарахування на знятих з обліку пільговиків виконується виключно до дня зняття з обліку. Однак позивач не надсилав відповідачу відкориговану інформацію по особам, які мають пільги на послуги звʼязку.
Відповідно до акта звіряння розрахунків, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками підприємств, поданого суду 05.04.2018, заборгованість за телекомунікаційній послуги містить розбіжності на суму 12 296,64 грн.
2.1.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у сумі 12 296,64 грн, суд першої інстанції зазначив, що суд не погоджується із доводами позивача щодо врахування різниці в сумі 12 296,64 грн при подачі звітів у наступні періоди, оскільки за заявлений період прострочки з січня по червень 2017 року матеріалами справи підтверджується саме сума боргу 460 569,79 грн.
Врахувавши зміст пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, суд зазначив, що позивач для отримання пільги мав здійснити корегування щодо розміру наданих послуг. У разі, якщо різниця в сумі 12 296,64 грн будь-яким чином позивачем нарахована у наступних звітах і це призвело до зменшення належних до відшкодування сум, позивач має привести свої розрахунки до того стану, щоб відображена у них інформація про заборгованість відповідала дійсному обʼєму послуг, які надані пільговикам за певний період часу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованою та підтвердженою належними доказами є наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 460 568,79 грн. Вимоги позивача щодо решти заявленої суми заборгованості, на думку суду, є безпідставними. Таким чином, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд задовольнив позовні вимоги частково на суму 460 568,79 грн. У стягненні 12 296,64 грн відмовлено.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
2.2.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції правильно вказав, що відповідач зобовʼязаний здійснити розрахунки з позивачем щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги у період з 01.01.2017 по 30.06.2017, а відсутність бюджетних призначень на ці видатки в 2017 році не є підставою для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобовʼязання.
Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобовʼязання держави виникли не із вказаного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також із нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків із постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.
2.2.2 Крім того, апеляційний господарський суд вказав, що перевіривши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що за період з січня по червень 2017 року матеріалами справи підтверджується сума боргу в розмірі 460 569,79 грн. При цьому, господарський суд обґрунтовано зазначив, що враховуючи зміст пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, позивач для отримання оплати мав здійснити корегування щодо розміру наданих послуг. У звʼязку з чим, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 460 569,79 грн та відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 12 296,64 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням в частині відмови у стягненні 12 296,64 грн, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови відшкодування наданих пільг у період з січня по червень 2017 року на суму 12 296,64 грн. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Укртелеком" задовольнити у повному обсязі.
3.1.1. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на те, що умовами п.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам, зокрема до 22 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг з послуг звʼязку. Скаржник стверджує, що відповідач у спірний період вказані обовʼязки не виконував, жодного акту звіряння в установлені законодавством строки згідно з затвердженими формами, зокрема, за формою "3-пільга" не складав.
Позивач наголошує на відсутності підстав для часткового задоволення позовних вимог та стверджує, що він довів надання послуг звʼязку певним категоріям населення на пільгових умовах у період з січня по червень 2017 року саме на суму 472 865,43 грн. Аналогічна правова позиція, як стверджує позивач, викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі №910/599/17.
3.1.2. Матеріалами справи підтверджено, що форми "2-пільга" щомісячно надсилатись відповідачу, проте відповідач звірку з Єдиним державним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги, за спірний період належним чином згідно з встановленим державою механізмом не проводив.
При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій взято до уваги виключно акт звірки розрахунків за надані послуги пільговій категорії населення станом на 01.03.2018 в частині, визначеній відповідачем, без підтвердження первинними документами, за відсутності доказів такої звірки протягом спірного періоду.
Розбіжності, викладені відповідачем у сумі 12 296,64 грн жодними належними та достатніми доказами звіряння у спірний період не підтверджені (протоколи розбіжностей, акти форми "3-пільга" та докази направлення в спірний період відсутні).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.07.2018 у справі №906/657/17.