ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/3203/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Саєнко Харенко" про стягнення 325 800,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" (далі - ПАТ "Радикал Банк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Саєнко Харенко" (далі - ТОВ "Юридична фірма "Саєнко Харенко") про стягнення 325 800,00 грн.
1.2. В обґрунтування вимог позивач послався на наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 325 800,00 грн, сплачених на виконання договору про надання юридичних послуг від 28.01.2015, який за наслідками проведення перевірки правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку визнала нікчемним.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. 28.01.2015 між ПАТ "Радикал Банк" (клієнт) та ТОВ "Юридична фірма "Саєнко Харенко" (фірма) укладено договір про надання юридичних послуг.
2.2. Відповідно до п. 1.1 договору клієнт доручає фірмі, а фірма погоджується надавати клієнту юридичні послуги щодо юридичного супроводу отримання погодження Національного банку України (далі - НБУ) на придбання істотної участі (послуги), а саме: перевірку вже підготовлених пакетів документів та надання зауважень до них; доопрацювання фінальних варіантів документів після отримання виправлених та доповнених пакетів документів; подання узгоджених пакетів документів до НБУ (в разі необхідності); супровід переговорів з працівниками НБУ, які відповідають за розгляд відповідних пакетів документів, отримання зауважень і надання додаткової інформації; одержання інформації про надання погодження НБУ на придбання істотної участі.
2.3. У п. 2.1 договору встановлено, що він набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2015.
2.4. У п. 3.1 договору зазначено, що послуги надаються на підставі письмових або усних замовлень клієнта, переданих електронною поштою, факсом або іншим способом та підтверджених фірмою, або на підставі пропозиції фірми щодо надання послуг, підтвердженої клієнтом в один із перелічених в цьому пункті способів.
2.5. Послуги надаються в усній або письмовій формі (у тому числі шляхом дистанційних переговорів за допомогою телефонного або інших типів звʼязку або надсилання письмових матеріалів факсом або електронною поштою) (п. 3.2 договору).
2.6. Згідно з п. 3.3 договору фірма має право делегувати надання послуг або будь-якої їх частини третій особі або залучати субпідрядників.
2.7. Винагорода за послуги щодо супроводу отримання погодження НБУ становить суму у гривнях, що є еквівалентом 10 000,00 євро (без ПДВ) згідно з готівковим обмінним курсом, за яким обслуговуючий банк фірми, яким на час укладення договору є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", продає євро (п. 6.2.1 договору).
2.8. За змістом п. 7.1 договору клієнт повинен сплатити ціну послуг на підставі одержаного рахунку, який може виставлятися фірмою щомісячно або, якщо сторони окремо про це домовляться, після завершення надання послуг (певних етапів надання послуг), клієнт повинен сплатити рахунок фірми протягом 10 днів з дня одержання.
2.9. У п. 11.3 договору встановлено, що клієнт може окремо надати фірмі перелік посадових осіб, співробітників чи інших представників клієнта, уповноважених надавати фірмі інструкції та доручення. За відсутності зазначеної інформації від клієнта, фірма має право діяти у відповідності з інструкціями, отриманими від будь-яких посадових осіб, співробітників або інших представників.
2.10. На виконання умов договору відповідач виставив рахунки на оплату наданих послуг від 10.02.2015 № 01-01-0951/15 на суму 171 600,00 грн та від 29.04.2015 № 02-01-0951/15 на суму 154 200,00 грн, які позивач повністю оплатив.
2.11. 04.09.2017 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку направила повідомлення від 29.08.2017 № 1135/17 про нікчемність договору, у звʼязку з чим банк просив повернути грошові кошти у сумі 325 800,00 грн, як сплачені на виконання нікчемного правочину.
2.12. Спір у справі виник у звʼязку із відмовою відповідача повернути грошові кошти у сумі 325 800,00 грн.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у справі (суддя Босий В. П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3.2. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що права позивача не можуть бути порушені внаслідок видання внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи. У такій ситуації сторона правочину може вважати відповідні правочини чинними і не виконувати жодних дій з повернення майна чи грошових коштів банку. Повідомлення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Також, суд наголосив, що твердження позивача про те, що послуги товариство не надало, проте оплату за них банк провів, не є підставою для визнання спірного договору нікчемним, оскільки саме по собі виконання чи невиконання стороною правочину його умов жодним чином не повʼязане із дотриманням сторонами положень статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) під час його укладання. Крім того, суд зазначив, що сторонами було погоджено всі істотні умови договору згідно зі статтями 180, 181 Господарського кодексу України (далі - ГП України), статтею 638 ЦК України. Водночас суд акцентував, що в матеріалах справи відсутні докази віднесення банку до категорії проблемних станом на дату укладення договору, спричинення таким договором витрат, повʼязаних із виведенням банку з ринку, а також докази наявності порушення норм законодавства під час його укладення.
3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 (колегія суддів: Тищенко А. І., Скрипки І. М., Михальської Ю. Б.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
4.1. ПАТ "Радикал Банк" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, а також не зʼясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
4.2. Скаржник наголошує, що основною підставою для звернення із цим позовом є факт ненадання відповідачем послуг за договором про надання юридичних послуг. Питання нікчемності правочину в силу положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є додатковою підставою для стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів за ненадані послуги.
5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
5.1. У клопотанні, яке надійшло на адресу Верховного Суду 07.03.2019, ТОВ "Юридична фірма "Саєнко Харенко" просить продовжити строк на подання відзиву на касаційну скаргу як пропущений з поважних причин. Водночас у відзиві ТОВ "Юридична фірма "Саєнко Харенко" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості. Верховний Суд у складі колегії суддів вважає клопотання про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню на підставі статті 119 ГПК України.
6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.
6.3. Відповідно до статті 509 ЦК України зобовʼязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовʼязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовʼязку. Зобовʼязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовʼязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
6.4. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
6.5. Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобовʼязань є укладення господарського договору та інших угод.
6.6. За змістом частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обовʼязків, зокрема, є договори та інші правочини.
6.7. Як встановлено судами, між сторонами укладено договір про надання юридичних послуг від 28.01.2015, який за правовою природою є договором про надання послуг, та регулюється, зокрема, положеннями статей 901 - 907 ЦК України.