ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/379/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Дніпровської міської ради - Пастернак В.В.,
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Генерація" - не зʼявився,
Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету
Дніпровської міської ради - не зʼявився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018 (у складі колегії суддів: Антонік С. Г. (головуючий) Іванов О. Г., Дармін М. О.)
у справі № 904/379/18
за позовом Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генерація",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради,
про визнання договору укладеним у редакції позивача,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2018 року Дніпровська міська рада (далі - Дніпровська міськрада) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генерація" (далі - ТОВ "Генерація"), у якому просила визнати укладеним між Дніпровською міськрадою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міськради та ТОВ "Генерація" договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпровської міськради, у редакції позивача з Додатком № 1 розрахунок пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, Додатком № 2 графіком сплати забудовником ТОВ "Генерація" пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра у звʼязку із фактичним розміщенням комплексу автомийки, станції технічного обслуговування та магазину з кафетерієм за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Генерація", яке є замовником обʼєкта будівництва комплексу автомийки, станції технічного обслуговування та магазину з кафетерієм, згідно зареєстрованої декларації про готовність обʼєкта до експлуатації від 05.06.2013 № ДП 143131550317, у порушення вимог чинного законодавства не забезпечило пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладання відповідного договору, та не підписало надісланий позивачем примірник зазначеного договору. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання укладеним договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста у редакції позивача.
ТОВ "Генерація" позов не визнало та заявило про застосування позовної давності.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2018 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міськради.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2018 позов задоволено. Визнано укладеним між Дніпровською міськрадою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міськради та ТОВ "Генерація" договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра у редакції, наведеній у резолютивній частині рішення.
Судове рішення мотивовано доведеністю позовних вимог. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, тому відсутні підстав для застосування наслідків її спливу.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення, виходив із того, що відповідач є замовником будівництва та відповідно до діючого законодавства зобовʼязаний був укласти з міською радою договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури. Однак позивачем пропущено строк позовної давності і саме з цих підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у січні 2019 року Дніпровська міськрада подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2018 залишити в силі.
Касаційну скаргу Дніпровська міськрада обґрунтовує, зокрема, тим, що апеляційним судом не враховано характер правовідносин між органом місцевого самоврядування та замовником будівництва щодо укладення договору пайової участі відповідно до положень статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також не враховано правовий статус майна та момент набуття відповідачем права власності на цей обʼєкт нерухомості; судом залишено поза увагою, що на момент введення відповідачем обʼєкта будівництва в експлуатацію - 05.06.2013 позивач не мав функцій реального контролю за здійсненням будівництва та введенням обʼєкта в експлуатацію, а про наявність декларації про готовність обʼєкта до експлуатації від 05.06.2013 № ДП 143131550317 позивачу стало відомо за наслідками проведеної Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області позапланової ревізії у червні 2015 року, отже строк позовної давності позивачем не пропущено.
20.03.2019 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ТОВ "Генерація" Мягкої Л.О.
Оскільки цей відзив представником відповідача не підписано, суд касаційної інстанції позбавлений можливості прийняти зазначений документ до розгляду.
ТОВ "Генерація" і Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міськради своїх представників у судове засідання не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В’ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обовʼязковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обовʼязком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що рішенням Дніпропетровської міськради від 10.01.2007 № 116/18, зокрема, громадянину ОСОБА_9 передано в оренду земельну ділянку площею 0,1037 для проектування та будівництва комплексу автомийки, станції технічного обслуговування та магазину з кафетерієм по АДРЕСА_1 у районі будинку № 3; зобовʼязано ОСОБА_9 перерахувати у цільовий фонд міської ради кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в сумі 35 069,00 грн, які було сплачено орендарем протягом 2007 року.
14.04.2009 між громадянином ОСОБА_9 (учасником) і ТОВ "Генерація" (інвестор) укладено інвестиційний договір, предметом якого було будівництво сторонами новостворених обʼєктів нерухомості на зазначеній земельній ділянці, а за договором купівлі-продажу від 14.04.2009 ТОВ "Генерація" придбало у ОСОБА_9 майнові права у будівництві зазначеного вище обʼєкта.
Відповідно до договору оренди землі від 11.07.2011 ТОВ "Генерація" є орендарем земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
Згідно з декларацією про готовність обʼєкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 05.06.2013 № ДП 143131550317, обʼєкт будівництва - комплекс автомийки, станції технічного обслуговування та магазину з кафетерієм по АДРЕСА_1, загальною площею 1041,9 кв. м, введено в експлуатацію. Замовником будівництва є ТОВ "Генерація".
29.11.2017 Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міськради направив ТОВ "Генерація" лист № 10/15-722, у якому викладено пропозицію щодо укладення договору про пайову участь, до листа було додано проект договору.
Відповідач проект договору не підписав, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом, предметом якого є визнання укладеним у редакції позивача договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра на підставі статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
За змістом статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобовʼязаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття обʼєкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва обʼєкта, з техніко-економічними показниками.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття обʼєкта будівництва в експлуатацію.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття обʼєкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобовʼязання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обовʼязковим.
За змістом положень частини 1 статті 173, частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарським визнається зобовʼязання, що виникає між субʼєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 3 статті 3 статті 179 ГК укладення господарського договору є обовʼязковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обовʼязком для субʼєкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обовʼязковості укладення договору для певних категорій субʼєктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обовʼязковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом (стаття 187 ГК).
Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що невиконання замовником будівництва обовʼязку укласти договір про пайову участь до прийняття в експлуатацію обʼєкта будівництва не звільняє його від такого обовʼязку.
Разом із тим відповідачем до винесення судом рішення заявлено про застосування позовної давності. ТОВ "Генерація", обґрунтовуючи заяву про застосування позовної давності до вимог про визнання договору про пайову участь укладеним, послалося на те, що ним у червні 2013 року в Центр дозвільних процедур "Єдине вікно" Дніпропетровської міськради подано декларацію про готовність обʼєкта до експлуатації, яка попередньо 05.06.2013 за № ДП 143131550317 була зареєстрована в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, що на його думку, є належним інформуванням позивача про здачу обʼєкта в експлуатацію та надало останньому всі можливості звернутися з відповідним позовом до суду.
Позивачем було надано заперечення, у яких він зазначав, що станом на момент введення відповідачем обʼєкта будівництва в експлуатацію 05.06.2013 Дніпровська міськрада була позбавлена функцій реального контролю за здійсненням будівництва та введенням обʼєктів в експлуатацію, а тому Дніпровська міськрада дізналася про порушення своїх прав з акта позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міськради від 19.06.2015 № 08-20/11, отже, строк позовної давності не пропущено.