ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 909/63/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представники учасників справи:
прокурора - Біньковська А.В.,
позивача-1 - не зʼявився,
позивача-2 - не зʼявився,
відповідача - не зʼявився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018
(головуючий суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Хабіб М.І.)
у справі № 909/63/18 Господарського суду Івано-Франківської області
за позовом заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області
в інтересах держави в особі: 1. Снятинської районної ради, 2. Снятинської центральної районної лікарні
до Громадської організації "Лікарняна каса "Прикарпаття"
про розірвання договору оренди майна та стягнення 18 464,31 грн заборгованості з орендної плати та 2 197,07 грн пені,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У січні 2018 року заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся в інтересах держави в особі Снятинської районної ради та Снятинської центральної районної лікарні до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Громадської організації "Лікарняна каса "Прикарпаття" про розірвання договору оренди майна та стягнення 18 464,31 грн заборгованості з орендної плати та 2 197,07 грн пені.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди майна від 16.05.2016 щодо орендної плати.
Крім того, заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області, звертаючись в інтересах держави в особі Снятинської районної ради та Снятинської центральної районної лікарні, зазначив наступні обґрунтування щодо підстав свого звернення:
1) прокурор встановив, що порушення інтересів держави полягає в недоотриманні доходів від оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району внаслідок невиконання договірних зобовʼязань зі сторони відповідача. При цьому, позивач-1 є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки він здійснює повноваження власника майна комунальної власності, а позивач-2 є одержувачем коштів, які сплачуються відповідачем як орендна плата;
2) ні позивачем-1, ні позивачем-2 не було вжито заходів щодо розірвання договору оренди, за якими орендар здійснює обовʼязки неналежно, а також заходів щодо стягнення цієї заборгованості, тобто ними не здійснено захисту інтересів держави.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 16.05.2016 між Снятинською районною радою (орендодавець) та Громадською організацією "Лікарняна каса "Прикарпаття" (орендар) було укладено договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Снятинського району (далі - договір), згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Снятинського району, а саме: вбудоване приміщення першого поверху нежитлової будівлі (лікувального корпусу) Снятинської ЦРЛ загальною площею 17,77 м2, оціночною вартістю 39 457,00 грн, розташоване за адресою: вул. Стефаника, 2а, м. Снятин, Івано-Франківська область, що перебуває на балансі Снятинської центральної районної лікарні, площу і вартість яких визначено станом на 17.03.2016 для розміщення громадської приймальні організації (п. 1.1 договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата - це сума платежу, який вносить орендар орендодавцю згідно з Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району незалежно від наслідків своєї діяльності.
Згідно з п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць коригується на індекс інфляції.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що орендна плата вноситься не пізніше 15-го числа місяця, що слідує за звітним.
2.2. Снятинська районна рада належним чином виконала прийняті зобовʼязання за договором оренди нерухомого майна від 16.05.2016 та передала у оренду приміщення відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 16.05.2016.
2.3. Однак, звертаючись з суду з позовом, прокурор зазначив, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобовʼязання за договором від 16.05.2016 щодо оплати орендованого майна, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість у розмірі 18 464,31 грн за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 11 квітня 2018 року рішенням Господарського суду Івано-Франківської області позов задоволено частково. Розірвано договір оренди майна від 16.05.2016 та стягнуто з відповідача на користь Снятинської центральної районної лікарні 18 464,31 грн заборгованості з орендної плати та 1 710,31 грн пені.
3.1.1. Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем умов договору оренди від 16.05.2016 в частині несплати орендної плати за користування частиною нежитлового приміщення Снятинської центральної районної лікарні площею 17,77 м2, балансоутримувачем якого є позивач-2.
3.2. 13 грудня 2018 року постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2018 скасовано. Позов заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Снятинської районної ради та Снятинської центральної районної лікарні про розірвання договору оренди майна та стягнення 20 661,38 грн залишено без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
3.2.1. Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності у прокурора підстав для звернення до суду з позовом у даній справі в інтересах держави в особі позивача-1 та позивача-2.
3.2.2. Так, суд апеляційної інстанції, врахувавши суть спірних правовідносин, особу відповідача (контрагента за договором оренди) та відсутність доказів, які б свідчили про виняткову суспільну значимість правовідносин між позивачем-1 та відповідачем щодо оренди частини нежитлового приміщення площею 17,77 м2, дійшов висновку про відсутність порушення інтересів держави при виконанні зобовʼязань за спірним договором оренди.
3.2.3. Крім того, апеляційним судом звернуто увагу, що при поданні позову заступником керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області не було зазначено причин неможливості позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. 14 січня 2019 року заступник прокурора Львівської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 11.04.2018.
4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.
4.2.1. Заступник прокурора Львівської області вважає, що при винесенні постанови, що оскаржується, Західним апеляційним господарським судом порушено вимоги ст.ст. 7, 53, 226, 236 ГПК України, неправильно застосовано норми 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"; за наявності підстав для цього - не застосовано норми ст.ст. 3, 49, 142 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що відповідно до положень ст. 311 ГПК України є підставою для її скасування.
4.2.2. Скаржник зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для звернення прокурора до суду за фактичної їх наявності для цього порушує положення ст. 7 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", що надає перевагу відповідачу по відношенню до прокурора та перешкоджає органам прокуратури у реалізації своїх повноважень.
4.2.3. Крім того, на думку скаржника, при звернення прокурора з відповідним позовом, визначальним є обґрунтування прокурором підстав для його звернення з позовом в інтересах відповідного субʼєкта владних повноважень, у даній справі - Снятинської районної ради. Судом не враховано, що звертаючись до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом, прокурор відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив в чому полягає порушення інтересів держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
4.2.4. Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстави представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
У позовній заяві по даній справі наведено факт того, що орган місцевого самоврядування неналежно здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави в частині стягнення заборгованості за користування комунальним майном.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, у т.ч. на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї із сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад якщо правопорушення зачіпає інтереси великої кількості людей або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси чи майно (справа "Корольов проти РФ", справа "Менчінська проти РФ").
В даному випадку, позовні вимоги звернені на захист комунального підприємства, метою якого є надання медичної допомоги невизначеному колу осіб та районної ради, як представницького органу територіальних громад (жителів) Снятинського району.
4.3. 13 березня 2019 року відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому він просить у задоволенні касаційної скарги заступника прокурора Львівської області відмовити, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 залишити без змін.
4.3.1. Відповідач у відзиві на касаційній скаргу зазначив, що саме лише посилання у позовній заяві заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури про неналежне здійснення Снятинською районною радою своїх повноважень щодо захисту інтересів держави в частині стягнення в судовому порядку заборгованості за користування комунальним майном, - недостатньо для прийняття судом позовної заяви до розгляду.
Снятинська районна рада мала і має всі необхідні засоби правового захисту та повноваження, передбачені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", для самостійного звернення до суду та ефективного захисту власних інтересів.
4.3.2. Також відповідач зазначив, що обставини дотримання прокурором встановленої ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають зʼясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів ст.ст. 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.
4.3.3. Коломийською місцевою прокуратурою не зʼясовано причин неможливості самостійного захисту своїх прав Снятинською районною радою та, відповідно, не повідомлено таких причин суду першої інстанції. Водночас абзацом 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює субʼєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому субʼєкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
4.3.4. Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам, перевіривши наведені прокурором доводи в обґрунтування підстав для звернення з позовом у даній справі для захисту інтересів держави, дійшов правомірного висновку про відсутність в прокурора підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особах Снятинської районної ради та Снятинської центральної районної лікарні, а відтак, правильно скасував рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Спір по справі стосується розірвання договору оренди майна та стягнення 18 464,31 грн заборгованості з орендної плати та 2 197,07 грн пені.
5.2.2. При цьому, як зазначено вище, з позовом до суду звернувся заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області звертаючись в інтересах держави в особі Снятинської районної ради та Снятинської центральної районної лікарні.
5.2.3. Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 цього Кодексу передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосубʼєктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обовʼязки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою зазначеної участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у ст. 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
За змістом ч.ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.