ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/4930/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представники учасників справи:
позивача - Михайлов В.П.,
відповідача - Пегза К.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019
(головуючий суддя Жук Г.А., судді Дикунська С.Я., Мальченко А.О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2018
(суддя Чинчин О.В.)
у справі №910/4930/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 3 871 017,86 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" (далі - ТОВ "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про стягнення штрафу в розмірі 3 871 017,86 грн за договором поставки №ЦЗВ-12-03017-02 від 24.11.2017.
1.2. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовʼязань за договором поставки №ЦЗВ-12-03017-02 від 24.11.2017 в частині повної та своєчасної поставки товару. У звʼязку з цим позивачем нараховано штраф на підставі Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888, затвердженого Радою Міністрів СРСР 25.07.1988 (далі - Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888).
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 24.11.2017 між ТОВ "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" (покупець) та філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця", що діє від імені та в інтересах ПАТ "Українська залізниця" (продавець) укладено договір поставки №ЦЗВ-12-03017-02 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобовʼязується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити брухт сталевий негабаритний великоваговий вид №500 згідно з ДСТУ 4121-2002, кількість і ціна якого вказується в специфікації №1, яка є невідʼємною частиною договору.
2.2. Згідно з п. 2.1 договору ціна товару визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті - гривні. Постачання здійснюється за ціною, вказаною в специфікації №1, яка є невідʼємною частиною даного договору.
2.3. У специфікації №1 (зі змінами, внесеними додатковою угодою до договору №1 від 24.11.2017) сторони визначили, що загальна вартість товару становить 111 972 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.3 договору загальна кількість товару становить 17 200,00 тонн. Допустиме відхилення загальної ваги по договору у межах +/-10%.
2.4. Згідно з п. 2.6 договору (в редакції додаткової угоди до договору №1 від 24.11.2017) оплата вартості товару здійснюється на умовах попередньої оплати таким чином:
2.6.1. Сума попередньої оплати в розмірі 30% суми договору, яка становить 33 591 600,00 грн, вноситься покупцем на поточний рахунок продавця протягом трьох банківських днів з дати підписання договору на підставі рахунку, наданого продавцем.
2.6.2. Після здійснення відвантаження товару на суму попередньої оплати відповідно до п. 2.6.1 договору покупець сплачує 30% суми договору, яка становить 33 591 600,00 грн, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку на попередню оплату, який є підставою до сплати.
2.6.3. Після здійснення відвантаження товару на суму попередньої оплати відповідно до п. 2.6.2 договору покупець сплачує залишок суми договору, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку на попередню оплату, який є підставою до сплати, за винятком суми гарантійного внеску в розмірі 10 268 400,00 грн, сплаченого в якості забезпечення участі в аукціоні, який зараховується як частина попередньої оплати за товар.
2.5. Пунктом 4.1 договору передбачено, що у випадку неможливості виконання договірних зобовʼязань, передбачених п. 3.1 договору, продавець протягом 10 банківських днів зобовʼязується повернути суму, яка залишилася від попередньої оплати на поточному рахунку покупця. В разі порушення строків повернення грошових коштів, продавець оплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, від суми неповернутої попередньої оплати за кожний день затримання повернення коштів.
2.6. ТОВ "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" було сплачено на користь філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" грошові кошти у розмірі 10 268 400,00 грн.
2.7. На виконання умов договору позивачем на користь відповідача було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 67 183 200,00 грн. Позивачем вказано, що відповідач здійснив поставку товару у період з 02.12.2017 по 07.02.2018 частково, на загальну суму 52 387 076,70 грн, що підтверджується відповідними залізничними накладними.
З урахуванням допустимого відхилення загальної ваги по договору у межах +/-10% вартість непоставленого товару становить 48 387 723,30 грн.
2.8. Листом №ЦЗВ-20/747 від 09.02.2018 відповідач повідомив позивача про значне підвищення цін на ринку брухту чорних металів, зазначив, що вказане унеможливлює здійснення реалізації металобрухту по цінам, зазначеним у специфікаціях, та просив переглянути цінові пропозиції та підвищити закупівельні ціни на брухт.
У відповідь на вказаний лист позивач листом №382/3 від 15.02.2018 просив продовжити відвантаження брухту відповідно до умов договору.
Листом №ЦЗВ-20/1110 від 01.03.2018 відповідач звернувся до позивача з проханням прийняти товар по ціні, що відповідає ринковій вартості з урахуванням пропозиції під час аукціону.
ТОВ "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" листом №739/3 від 29.03.2018 просило відповідача відновити поставки товару відповідно до умов договору.
У період з 26.03.2018 по 30.03.2018 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 25 131 348,45 грн як повернення грошових коштів за невідвантажений металобрухт згідно з договором поставки №ЦЗВ-12-03017-02 від 24.11.2017.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 26 вересня 2018 року рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.
3.1.1. Рішення мотивовано неможливістю застосування п. 57 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888 до правовідносин сторін з огляду на положення п. 4.1 укладеного сторонами договору.
Суд першої інстанції зазначив, що п. 4.1 договору передбачено, що у випадку неможливості виконання договірних зобовʼязань, передбачених п. 3.1 договору, продавець протягом 10 банківських днів зобовʼязується повернути суму, яка залишилася від попередньої оплати на поточному рахунку покупця. В разі порушення строків повернення грошових коштів, продавець оплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, від суми неповернутої попередньої оплати за кожний день затримання повернення коштів.
Суд врахував п. 4.1 договору та зазначив, що умовами договору поставки №ЦЗВ-12-03017-02 від 24.11.2017 передбачено дії філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" у разі неможливості здійснення поставки, а саме зобовʼязання з повернення суми попередньої оплати, яка залишилась на поточному рахунку. Також вказаним пунктом передбачено відповідальність продавця у разі порушення строків повернення грошових коштів у вигляді пені, будь-якої іншої відповідальності у разі порушення умов договору для продавця не передбачено.
Суд звернув увагу, що у п. 4.1 договору не визначено підстав, з якими повʼязується неможливість здійснення поставки продавцем, а тому враховуючи протокол чергового засідання комісії ПАТ "Укрзалізниця" з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів від 06.02.2018, відповідачем відповідно до умов договору було повернуто на рахунок ТОВ "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" грошові кошти у загальному розмірі 25 131 348,45 грн, які є різницею між перерахованою позивачем сумою попередньої оплати у загальному розмірі 77 451 600,00 грн та вартістю поставленого відповідачем товару у розмірі 52 320 251,55 грн.
Отже, приймаючи до уваги пункти 4.1, 8.5 договору, суд дійшов висновку, що до відповідача не підлягає застосуванню п. 57 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888, так як воно застосовується лише в тому випадку, якщо інше не передбачено договором. Проте, в даному випадку умовами договору визначено дії останнього у разі неможливості здійснення поставки, які полягають у поверненні суми попередньої оплати, яка залишилась на поточному рахунку, та передбачена відповідальність у разі порушення строків повернення грошових коштів у вигляді пені.
3.2. 24 січня 2019 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 залишено без змін.
3.2.1. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком господарського суду першої інстанції про неможливість застосування до спірних правовідносин п. 57 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888, однак з інших мотивів.
Постанова апеляційної інстанції обґрунтована тим, що у п. 57 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888 йдеться про застосування до продавця штрафу, який є самостійним видом відповідальності, та може застосовуватися поряд з пенею.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що сторони не позбавлені права застосовувати вказане Положення у цій частині, однак з урахуванням загальних положень про забезпечення виконання зобовʼязання, визначених чинним на час укладення правочину.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобовʼязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовʼязання.
При цьому згідно з ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовʼязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовʼязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Проаналізувавши умови договору, зокрема, розділ 4 "Відповідність сторін", суд апеляційної інстанції встановив, що сторонами правочину в його умовах питання щодо застосування штрафних санкцій за недопоставку товару не узгоджено, що відповідно до ст. 547 ЦК України виключає можливість накладення на відповідача штрафу у розмірі 8% від вартості недопоставленої продукції, визначеного п. 57 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888. При цьому, посилання в п. 8.5 договору (розділу 8 "Інші умови") на можливість застосування сторонами Положення №888 не виключає унормованого чинним законодавством імперативного припису закону щодо обовʼязковості письмової форми правочину про неустойку, тоді як доказів внесення змін до договору в частині визначення умов щодо встановлення відповідальності продавця за недопоставку товару матеріали справи не містять.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. 20 лютого 2019 року ТОВ "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019, рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
4.1.1. На думку скаржника, Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888 є частиною цивільного законодавства України та підлягає застосуванню на загальних підставах.
Частина 3 ст. 6 ЦК України надає сторонам можливість у договорі відступати від положень цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Отже, сторони не порушуючи імперативних норм цивільного законодавства, вправі вибрати правовий режим, якому певний договір підпорядковується. Так, сторони у п. 8.5 договору погодили, у всьому іншому, що не передбачено цим договором, керуватися в тому числі Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення №888, яким передбачена відповідальність за прострочення поставки або недопоставку продукції.