Постанова
іменем України
12 березня 2019 року
м. Київ
справа № 135/822/13-к
провадження № 51-212км17
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Григор?євої І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
захисника Никифорова Д. О.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника Никифорова Д. О. на ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 11-го та 12 травня 2017 року й на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2017 року в провадженні за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 7 лютого 2014 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 7 лютого 2014 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права обіймати посади, повʼязані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, і на підставі ст. 54 КК його позбавлено спеціального звання "підполковник міліції".
Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 21 липня 2014 року залишив вирок місцевого суду без змін.
У порядку ст. 34 КПК до Тульчинського районного суду Вінницької області надійшли матеріали кримінального провадження за заявою засудженого ОСОБА_2 про перегляд зазначеного вироку за нововиявленими обставинами.
До початку розгляду справи по суті в судовому засіданні 11 травня 2017 року ОСОБА_2 подав суду клопотання про невідповідність обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 та п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК та про його повернення прокурору.
В задоволенні цього клопотання суд відмовив.
Тульчинський районний суд Вінницької області ухвалою від 12 травня 2017 року залишив заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 7 лютого 2014 року без задоволення.
При перегляді справи Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 2 листопада 2017 року відмовив ОСОБА_2 у задоволенні його апеляційної скарги та залишив ухвали районного суду від 11-го та 12 травня 2017 року без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах, аналогічних за змістом, засуджений ОСОБА_2 та захисник Никифоров Д. О. просять скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
При цьому засуджений та захисник, оскаржуючи законність ухвали районного суду від 11 травня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, зазначають, що суд провів розгляд у порядку ст. 459 КПК (нововиявлені обставини), а не в порядку ст. 55 Конституції України, як про це просили у клопотанні, чим обмежив право ОСОБА_2 на доступ до правосуддя. Скаржники стверджують, що суд не врахував доводів зазначеного клопотання про порушення конституційного права ОСОБА_2 на захист, яке, на їхню думку, полягає в невідповідності обвинувального акта п. 5 ч. 2 та п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК.
У скарзі на ухвалу районного суду від 12 травня 2017 року засуджений та захисник указують на те, що суд, відмовляючи у задоволенні заяви засудженого про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, порушив вимоги ч. 2 ст. 439 та ч. 4 ст. 466 КПК і не перевірив усіх наведених у ній доводів. Зокрема, суд не перевірив доводів, викладених у заяві, стосовно додержання вимог кримінального процесуального закону щодо прав та обовʼязків понятих у кримінальному провадженні, а отже, не виконав вказівки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 4 жовтня 2016 року на необхідність належної правової оцінки всіх доводів заяви при новому судовому розгляді.
На думку сторони захисту, при перегляді справи апеляційний суд не надав належної оцінки усім доводам, наведеним в апеляційній скарзі засудженого, а тому постановлена цим судом ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК. Також сторона захисту стверджує, що всупереч ч. 2 ст. 375 КПК рішення апеляційного суду не було підписано усім складом суду.
В доповненнях до касаційної скарги засуджений ОСОБА_2 посилається на невідповідність обвинувального акта у кримінальному провадженні вимогам ст. 291 КПК і просить Верховний Суд (далі - Суд) перевірити його на дотримання вимог ч. 2 ст. 42, ч. 2 ст. 43, ст. 291 КПК щодо процесуального статусу ОСОБА_2 у провадженні та дослідити обвинувальний акт і додаток до нього. За наслідками розгляду його касаційної скарги засуджений просить скасувати вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 7 лютого 2014 року на підставі п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК та ст. 124 Конституції України і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Позиція учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Никифоров Д. О. підтримав доводи, наведені у касаційних скаргах сторони захисту, одночасно змінив вимоги у своїй касаційній скарзі: просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор Гошовська Ю. М. висловилася проти задоволення касаційних скарг та просила залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.