Постанова
Іменем України
11 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 712/13263/17
провадження № 61-29936св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЛеськоА. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - виконавчий комітет Черкаської міської ради Черкаської області,
треті особи: ОСОБА_5, служба у справах дітей Черкаської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 18 квітня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Черкаської міської ради Черкаської області, треті особи: ОСОБА_5, служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визнання незаконними дій та рішення органу місцевого самоврядування.
29 грудня 2017 року ОСОБА_4, через адвоката Ярмака Г. М., подала до суду першої інстанції заяву про залишення її позову без розгляду.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від
18 квітня 2018 року, залишено позов ОСОБА_4 до виконавчого комітету Черкаської міської ради Черкаської області, треті особи: ОСОБА_5, служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визнання незаконними дій та рішення органу місцевого самоврядування без розгляду.
Судові рішення мотивовані тим, що при відкритті провадження у справі, позивач був наділений правами, які передбачали залишення позову без розгляду на будь-якій стадії судового процесу. Розгляд справи було розпочато до 15 грудня
2017 року. Коли почав діяти ЦПК України в новій редакції, суд згідно пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України міг залишити позов без розгляду, лише якщо позивач до початку розгляду справи по суті подасть заяву про залишення його позову без розгляду. Заява позивача про залишення її позову без розгляду подана після початку розгляду справи по суті, однак в даному випадку вона підлягає задоволенню, оскільки при відкритті провадження у справі позивач мав такі права, тому закон, який встановлює нові обовʼязки, скасовує чи звужує права учасників процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії у часі.
У травні 2018 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваними судовими рішення порушені його права, оскільки задоволення заяви позивача про залишення її позову без розгляду в незаконний спосіб надасть їй можливість знову звернутися до суду з такими ж самими позовними вимогами. Вказує, що судом першої інстанції в порушення вимог статті 257 ЦПК України та підпункту 9 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції було задоволено заяву ОСОБА_4 від 29 грудня 2017 року про залишення її позову без розгляду, яка в порушення вказаної норми процесуального законодавства була подана після початку розгляду справи по суті, тому задоволенню не підлягала. Посилання судів на положення частин третьої, четвертої статті 3 ЦПК України та статті 22 Конституції України є незаконними та необґрунтованими. Крім того, звертаючись до суду з заявою про залишення її позову без розгляду, позивач не вказувала, що положення стаття 257 ЦПК України в новій редакції звужують її права та інтереси, тому суди обох інстанцій необґрунтовано задовольнили її заяву з цих підстав. Вказує, що позивач мала право подати заяву про залишення її позову без розгляду з 31 жовтня 2017 року до 15 грудня 2017 року відповідно до статті 207 ЦПК України 2004 року, однак вказаним правом не скористалася. На його думку, ЦПК України в новій редакції не став менш ефективним чи менш доступним, не призвів до погіршення її становища в суспільстві та не поставив у нерівні умови поряд з іншими громадянами, тобто будь-яких звужень чи обмежень її конституційних прав не відбулося. Вважає, що викладені в оскаржуваних судових рішеннях мотиви про залишення позовної заяви без розгляду, не заслуговують на увагу, оскільки, не дивлячись на наділене право на залишення позовної заяви без розгляду на будь-якій стадії судового процесу до 15 грудня 2017 року, позивач в той період не скористалася цим правом.
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшли доповнення ОСОБА_5, подані ним після закінчення строку на касаційне оскарження судових рішень та закінчення строку на усунення недоліків його касаційної скарги, встановленого судом касаційної інстанції, тому Верховний Суд викладені у цих доповненнях доводи не оцінює.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суди встановили, що 27 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Черкаської міської ради Черкаської області про визнання незаконними дій та рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2017 року відкрито провадження у цій справі.
20 листопада 2017 року від ОСОБА_5 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2017 року ОСОБА_5 залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог. Також залучено до участі у справі в якості третьої особи службу у справах дітей Черкаської міської ради.
07 грудня 2017 року було розпочато слухання справи по суті.
29 грудня 2017 року надійшла заява ОСОБА_4, подана її адвокатом
Ярмаком Г. М., про призначення справи до підготовчого засідання та залишення позову без розгляду.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 18 квітня 2018 року, позов ОСОБА_4 до виконавчого комітету Черкаської міської ради Черкаської області, треті особи: ОСОБА_5, служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визнання незаконними дій та рішення органу місцевого самоврядування - залишено без розгляду.