Постанова
Іменем України
08 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 639/21/17
провадження № 61-22942св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
представник відповідачаОСОБА_5 - ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_7, на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова, у складі судді Іванової І. В., від 20 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Кіся П. В., Кружиліної О. А., Хорошевського О. М., від 22 лютого 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про вселення власника в квартиру.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Незважаючи на те, що з 22 жовтня 2016 року він є єдиним законним власником вказаної квартири, відповідачі по справі протиправно чинять йому перешкоди у вселенні до належної йому на праві власності квартири, а самостійно захистити свої права він не може, оскільки його дії правоохоронні органи можуть кваліфікувати як самоуправство, порушення недоторканості житла або як умисне пошкодження чужого майна. У свою чергу, він неодноразово приходив за адресою належної йому на праві власності квартири, намагався порозумітися з відповідачами, аби вони надали йому доступ до його квартири і не чинили йому перешкод у реалізації ним свого права на проживання в своїй квартирі. Але відповідачі двері не відчиняють, спілкуватися з ним відмовляються. Зазначав, що такі дії відповідачів порушують його права та інтереси як власника майна, спричиняють йому прямі та опосередковані збитки, призводять до втрати вигоди.
Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просив позов задовольнити, ухвалити рішення про його вселення до належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 задоволено. Вселено ОСОБА_4 до належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права позивача, як власника квартири АДРЕСА_1, порушені, і ці права підлягають захисту шляхом його вселення до вказаної квартири із урахуванням положень статей 383, 391 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
ПостановоюАпеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2017 року -без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем доведено обставини, які свідчать про порушення відповідачами його прав власника, на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_7, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду від 20 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору судами неповно зʼясовано обставини справи. Відповідачі посилаються на те, що право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 оскаржується ними у судовому порядку, оскільки реєстрація права власності була проведена із порушенням закону, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є незаконними та мають бути скасовані. Оскільки право власності на вказану квартиру набуто позивачем неправомірно, його позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Право власності зареєстровано у відповідності до рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Стрельченко О. В. від 24 жовтня 2016 року про державну реєстрацію права та їх обтяжень, на підставі посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного 23 березня 2007 року між іпотекодавцем ОСОБА_10 і іпотекодержателем ОСОБА_11 з метою забезпечення виконання зобовʼязання ОСОБА_6 за договором позики у сумі, еквівалентній 32 500 доларів США, укладеним в цей же день між ОСОБА_11 і ОСОБА_6, та на підставі посвідченого 07 червня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Анохіною В. М. договору про відступлення права вимоги за зазначеним вище іпотечним договором від 23 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_11 (первісний іпотекодержатель) і ОСОБА_4 (новий іпотекодержатель).
Державна реєстрація набуття права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 5, 6, 7-8).
У спірній квартирі зареєстрована та проживає ОСОБА_5
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.