Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
місто Київ
справа № 711/6343/16-ц
провадження № 61-16233св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. А., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Друга черкаська державна нотаріальна контора,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2016 року у складі судді Казидуб О. Г. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2017 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Ювшина В. І., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_2 у липні 2016 року звернулася до суду з позовом до Другої черкаської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_5, який проживав за адресою: АДРЕСА_1, і з того часу відкрилася спадщина, яка складається з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та легкових автомобілів. ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом. У червні 2016 року після її звернення до Другої черкаської державної нотаріальної контори та подачі заяви про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_5 в шестимісячний строк та видачі свідоцтва про право на спадщину на житлову квартиру та легкові автомобілі, їй відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину і повідомлено, що вона пропустила термін для подачі заяви про прийняття спадщини і цей термін можливо продовжити лише в судовому порядку. Зазначає, що в шестимісячний строк вона не подала до Другої черкаської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, оскільки вона є людиною похилого віку, не знала, що таку заяву необхідно направляти за місцем знаходження спадкового майна. Крім того, у період з січня 2016 року до червня 2016 року вона тривалий час хворіла та лікувалась, а також після смерті сина вона фактично втратила відчуття часу та реальності, емоційно була виснажена та пригнічена.
ОСОБА_2 просила визначити додатковий строк тривалістю у три місяці для подачі заяви до Другої черкаської державної нотаріальної контори про прийняття нею спадщини за законом, яка залишилася після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема, квартири на АДРЕСА_1, та легкових автомобілів.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні позову, вважаючи, що причини пропуску строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини є неповажними.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сімʼєю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Позивач не довела належними та допустимими доказами поважність причин пропуску строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, наявності непереборних сил, за яких вчинення такої дії у встановлений законом строк не видалося можливим.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Не можуть бути визнані поважними причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, оскільки позивач не подала до суду будь-яких медичних документів, що підтвердили б перебування її на лікуванні у період з січня 2016 року до червня 2016 року.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2017 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав його предʼявлення до неналежного відповідача.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суд першої інстанції не розʼяснив позивачу необхідності заміни неналежного відповідача у справі належним. Враховуючи, що до участі у справі як відповідача не було залучено ОСОБА_3, то єдиною підставою для відмови у позові є незалучення до участі у справі належного відповідача. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд наведеного не врахував та не змінив підставу для відмови у позові, про що просила ОСОБА_2 у апеляційній скарзі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 07 серпня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у квітні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у Федеративній Республіці Німеччина, Землі Північний Рейн-Вестфалія, адміністративний округ Дюссельдорф, місто Ремшайд, помер ОСОБА_5 Після його смерті відкрилася спадщина за законом.
ОСОБА_2 є матірʼю померлого ОСОБА_5 та спадкоємцем за законом після смерті сина.
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру після смерті ОСОБА_5 у Другій черкаській нотаріальній конторі відкрита спадкова справа за № 59053840.