Постанова
Іменем України
08 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 359/8732/16-ц
провадження № 61-1180св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Журби С. О., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2016 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "МА "Бориспіль", підприємство) звернулося до суду з позовом, який уточнило в процесі розгляду справи, до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ДП "МА "Бориспіль" посилалося на те, що 30 грудня 2015 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір безвідсоткової позики № 11-14/1-100 (поворотної фінансової допомоги), за яким підприємство надалоОСОБА_4 позику у розмірі 400 000 грн на строк до 31 грудня 2029 року, яку відповідач зобовʼязалася повертати шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі не менше 2 580,65 грн. Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що грошові кошти у розмірі 400 000 грн надаються позичальнику для поліпшення її житлових умов і забороняється використання позики не за призначенням. 29 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Тобто квартира була придбана відповідачем до набрання чинності договором безвідсоткової позики, а тому використання позики здійснено не за призначенням та з порушенням умов договору. Враховуючи наведене, ДП "МА "Бориспіль" просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 408 499,88 грн, з яких: залишок неповернутої суми позики - 356 124,05 грн, інфляційні втрати - 44 628,57 грн, три проценти річних від простроченої суми - 7 347,26 грн, штраф за порушення строків надання документів - 400 грн та понесені судові витрати.
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ДП "МА "Бориспіль" про визнання договору чинним. Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_4 посилалася на те, що вона як одинока матір виховує дитину віком до 18 років - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому, згідно з Положенням про надання працівникам підприємства безвідсоткової строкової цільової позики (поворотної фінансової допомоги) для придбання та поліпшення житлових умов, яке є додатком № 24 до Колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілками ДП "МА "Бориспіль" на 2014 рік з відповідними змінами, відноситься до малозахищеної категорії працівників. У двокімнатній квартирі, в якій вона мешкала на час звернення із заявою про надання позики, крім неї та малолітнього сина, проживав також її повнолітній син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. У звʼязку з цим житлова площа на кожного члена її сімʼї була меншою, ніж норма такої площі, встановлена законодавством. 25 березня 2015 року вона подала на імʼя виконуючого обовʼязки генерального директора ДП "МА "Бориспіль" Дихне Є. Г. заяву з проханням надати поворотну фінансову допомогу для придбання та поліпшення житлових умов у розмірі 400 000 грн. До заяви були додані всі необхідні документи, які були направлені до комісії з вирішення соціально-економічних питань ДП "МА "Бориспіль". До прийняття комісією рішення про надання позики їй стало відомо про продаж трикімнатної квартири в сусідньому будинку за ціною, значно нижчою від ринкової - 519 290 грн, так як її продавцю необхідно було погасити банківський кредит. Вона постійно цікавилася ходом розгляду заяви і їй було відомо, що рішення за поданою нею заявою мало бути прийняте комісією не пізніше кінця 2015 року. У березні 2015 року при зверненні із заявою про надання позики вона розраховувала на придбання однокімнатної квартири, однак випала можливість придбати трикімнатну квартиру за майже тією самою ціною. Враховуючи ці обставини, 25 грудня 2015 року вона оформила з продавцем квартири ОСОБА_5 попередній договір купівлі-продажу нерухомості, предметом якого була квартира АДРЕСА_1, та в той самий день сплатила завдаток у розмірі 25 000 грн. 29 грудня 2015 року вона та ОСОБА_5 уклали основний договір купівлі-продажу вказаної квартири. 22 січня 2016 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дідок В. В. була посвідчена заява ОСОБА_5 про отримання від неї грошових коштів за придбання квартири у повному обсязі частинами: 25 грудня 2015 року - 25 000 грн, 29 грудня 2015 року - 94 290 грн, 06 січня 2016 року - 150 000 грн, 11 січня 2016 року - 150 000 грн, 12 січня 2016 року - 100 000 грн. Попередній договір від 25 грудня 2015 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона надала комісії з вирішення соціально-економічних питань 29 грудня 2015 року. Тобто членам комісії в день засідання було відомо про те, що вона вже придбала квартиру для поліпшення своїх житлових умов. В межах 10-денного строку, передбаченого договором безвідсоткової позики, вона надала позикодавцю нотаріально засвідчену копію договору купівлі-продажу квартири, нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_5 від 22 січня 2016 року та копію витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оригінал довідки Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Укргазбанк" від 18 лютого 2016 року про закриття банківського рахунку, який відкривався для перерахування суми позики. Однак ДП "МА "Бориспіль" не визнає її право на отримання позики, передбаченої договором. Вважає, що вона належним чином виконала умови договору, а тому його розірвання є необґрунтованим. Враховуючи наведене, ОСОБА_4 просила визнати чинним договір безвідсоткової позики від 30 грудня 2015 року № 11-14/1-100, укладений між нею та ДП "МА "Бориспіль".
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2017 року у складі судді Журавського В. В. первісний позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_4 на користь ДП "МА "Бориспіль" кошти у сумі 408 499,88 грн, з яких: 356 124,05 грн - основного боргу; 4 628,57 грн - інфляційні втрати; 7347,26 грн - три проценти річних від простроченої суми; 400,00 грн - штраф за порушення строків надання документів. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що при укладенні договору про надання безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) та перерахуванні коштів на рахунок ОСОБА_4 для придбання житла вона вже мала інше житло, чим порушила умови договору. У звʼязку з цим 19 серпня 2016 року ДП "МА "Бориспіль" направило ОСОБА_4 повідомлення про розірвання договору № 01-22/5-45 з вимогою в добровільному порядку повернути суму позики, однак позичальник ухиляється від її повернення. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що при укладенні договору безвідсоткової позики вимоги законодавства були дотримані, тобто спірний договір є чинним.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ДП "МА "Бориспіль" та стягнення судових витрат з ОСОБА_4 скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ДП "МА "Бориспіль" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та судових витрат. В іншій частині рішення залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем за первісним позовом не доведено обставин на підтвердження заявлених ним вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У грудні 2017 року ДП "МА "Бориспіль" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2017 року.
Касаційна скарга ДП "МА "Бориспіль" мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що ОСОБА_4не надала йому документів, які підтверджують факт цільового використання позики. У звʼязку з придбанням 29 грудня 2015 року ОСОБА_4 квартири, яка відповідає нормам забезпечення громадян житловою площею, вона не мала права на отримання позики, однак не повідомила про зазначену обставину, що давало підстави для відмови у наданні позики.
У березні 2018 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, а рішення апеляційного суду - залишити без змін, посилаючись на те, що це рішення є законним і обґрунтованим. 29 грудня 2015 року вона подала на розгляд комісії повний пакет документів для укладення договору безвідсоткової позики, визначений протоколом комісії підприємства з вирішення соціально-економічних питань від 25 грудня 2015 року № 11-27/4-35. Отримані кошти за договором безвідсоткової позики витрачені нею на придбання квартири, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою продавця ОСОБА_5 від 22 січня 2016 року. ДП "МА "Бориспіль" продовжує щомісячно утримувати з її заробітної плати грошові кошти в рахунок погашення позики.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
10 квітня 2018 року справа № 359/8732/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення апеляційного суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог в касаційному порядку не оскаржене, тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядається.
Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовʼязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовʼязання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовʼязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.