Постанова
Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 522/24391/16-ц
провадження № 61-20953св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
особа, яка подала апеляційну і касаційну скарги, - Одеська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси, у складі судді Тарасова А. В., від 09 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І., від 31 січня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_2. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімʼєю та визнання права власності у порядку спадкування.
Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що ОСОБА_4 доводилась дружиною її покійному рідному дядьку - ОСОБА_5 Тривалий час заявник разом із батьками та її дядько з дружиною проживали в одному будинку по АДРЕСА_2. На момент смерті ОСОБА_5 у ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 було 75 років і вона залишилася одна, оскільки ані рідних, ані дітей у неї не було, при цьому вона потребувала сторонньої допомоги, оскільки страждала на ряд хронічних захворювань. Заявник постійно навідувала ОСОБА_4, відвозила на прийом до лікарів, купляла їй продукти харчування та ліки, винаймала їй прибиральницю по квартирі, допомагала по господарству. Заявник стверджувала, що ОСОБА_4 запропонувала переїхати до неї, тому наприкінці весни 2011 року вона оселилася у квартирі померлої і протягом пʼяти останніх років фактично проживала разом із нею однією сімʼєю. На той час ОСОБА_4 виповнилося 84 роки, вона перебувала у безпорадному стані, не могла власними силами фізично і матеріально самостійно забезпечувати нормальні умови свого життя, у звʼязку з чим потребувала сторонньої допомоги. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Заявник вчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріус повідомила їй про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину та рекомендувала звернутися до суду. Водночас позивачу стало відомо, що її двоюрідна сестра - ОСОБА_3 також звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила суд встановити факт її проживання з ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_6, однією сімʼєю за адресою: квартира АДРЕСА_2, не менш як пʼять років до часу відкриття спадщини, а саме у період з 25 травня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_6, змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4 та надати їй, спадкоємцю четвертої черги спадкування за законом, право на спадкування у першу чергу спадкоємців за законом, а також визнати за нею у порядку спадкування за законом право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6, однією сімʼєю за адресою: АДРЕСА_2, не менш як пʼять років до часу відкриття спадщини, а саме у період з 25 травня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_6. Змінено черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6, та надано ОСОБА_2, спадкоємцеві четвертої черги спадкування за законом, право на спадкування у першу чергу спадкоємців за законом. Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6, право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 52 кв. м, жилою площею 30,4 кв. м, що складається з двох жилих кімнат: 1-а кімната 17,9 кв. м, 2-а кімната 12,5 кв. м, кухні 12 кв. м, санвузлу 1,7 кв. м, коридору 5,5 кв. м, 1,6 кв. м, балкону 0,8 кв. м.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведений факт проживання з померлою однією сімʼєю не менш як пʼять років до часу відкриття спадщини, а саме у період з 25 травня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_6. У цей період вона була повʼязана спільним побутом, мала спільний бюджет із ОСОБА_4, опікувалась нею, матеріально забезпечувала.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
У жовтні 2017 року рішення суду першої інстанції оскаржено у апеляційному порядку Одеською міською радою.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2018 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2017 року скасовано у частині визнання за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6, права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, та ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що районний суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання заявника з ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_6, однією сімʼєю у період з 25 травня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 та про зміну черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4, однак вимоги заявника про визнання за нею у порядку спадкування за законом права власності на квартиру АДРЕСА_1 є передчасними, оскільки заявник не позбавлена права у встановленому законом порядку звернутись до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У березні 2018 року Одеською міською радою подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2018 року у частині позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту проживання з ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_6, однією сімʼєю та зміну черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4 і ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно не зʼясували обставини справи. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту проживання з ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_6, однією сімʼєю та зміну черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4,місцевий суд не зʼясував наявності у померлої інших спадкоємців, відкрив провадження у справі до спливу шести місяців з часу відкриття спадщини, залишив поза увагою відсутність обґрунтованої постанови нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальної дії. Разом з цим, місцевий суд безпідставно розглянув справу за правилами позовного, а не окремого провадження. Також місцевим судом не було вирішено питання про залучення Одеської міської ради до участі у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
05 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду Одеській міській раді поновлено строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2017 року та постанови Апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2018 року і відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою. Зупинено дію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2017 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_4 (у віці 89 років), про що 29 вересня 2016 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зроблено відповідний актовий запис за № 9824.
З 1987 року ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1.
Мати позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5), ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, були рідними сестрою та братом, їхніми батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3, а також копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_4.
Як вбачається зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 та про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 позивач змінила своє дівоче прізвище "ОСОБА_2" на прізвище "ОСОБА_2" після укладення шлюбу у 1969 році з ОСОБА_9 Після розірвання між ними шлюбу у 1980 році позивач залишила собі прізвище "ОСОБА_2".
Таким чином, встановлено, що чоловік покійної ОСОБА_4 - ОСОБА_5 є рідним дядьком позивача.
За життя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 набули на праві спільної часткової власності у рівних частках на підставі розпорядження органу приватизації від 07 червня 1996 року № 79618 двокімнатну квартиру, загальною площею 51,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, про що видано свідоцтво про право власності на житло від 07 червня 1996 року. Право власності на квартиру було зареєстровано за подружжям 27 серпня 1996 році у Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації за № 80.
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 помер, про що відділом РАГС Жовтневого районного управління юстиції м. Одеси було зроблено актовий запис № 5513 від 19 червня 2002 року.
ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 успадкувала право власності на належну йому 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, отримавши у Першій одеській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 січня 2003 року.
ОСОБА_4 була ветераном війни-учасником бойових дій та страждала на ряд хронічних захворювань, про що свідчить лікарське свідоцтво про смерть № 215 від 29 вересня 2016 року.
Згідно довідки № 2443 від 05 грудня 2016 року ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, з 07 вересня 1955 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 58).
У акті, складеному 12 грудня 2016 року сусідами та завіреному начальником дільниці № 7 КП "ЖКС "Порто-Франківський", з травня 2011 року по 29 вересня 2016 року ОСОБА_2 постійно проживала однією сімʼєю з ОСОБА_4 за адресою місця реєстрації останньої, а саме: АДРЕСА_2 (а.с. 52).
Згідно довідки № 2445 від 05 грудня 2016 року ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, тобто проживала по сусідству з померлою з 11 грудня 1968 року по 02 грудня 1983 року (а.с. 23).
Встановлено, що ОСОБА_2 було організовано та здійснено усі витрати щодо проведення поховання ОСОБА_10, що підтверджується договорами-замовленнями від 30 вересня 2016 року та рахунком-фактурою б/н від 30 вересня 2016 року на суму 18 012, 00 грн.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_2.
06 грудня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Вовк Н. В. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4
Листами приватного нотаріуса від 06 грудня 2016 року № 68/02-14 та № 69/02-14 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 рекомендовано звернутися до суду через неможливість безспірно встановити факт проживання останніх разом із спадкодавцем протягом пʼяти років до часу відкриття спадщини.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Справа переглядається у касаційному порядку лише у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту проживання з ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_6, однією сімʼєю та зміну черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4, оскільки у іншій частині судові рішення заявником не оскаржуються.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.