Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 367/6932/16-ц
провадження № 61-21483св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк "Голосіївський",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року у складі колегії суддів: Білоконь О. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк "Голосіївський", про витребування земельної ділянки.
Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2096/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2" було затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.
На підставі цього рішення Коцюбинської селищної ради Київської області ОСОБА_2 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 травня 2009 року вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_3, про що на державному акті серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_3
Надалі 12 квітня 2010 року ОСОБА_3 відчужив спірну земельну ділянку за договором дарування, укладеним між ним та ОСОБА_1 На державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданому на імʼя ОСОБА_2, зроблено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2096/25-5 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_2
Спірна земельна ділянка знаходиться за межами смт Коцюбинське Київської області. На момент прийняття Коцюбинською селищною радою Київської області рішення від 25 грудня 2008 року № 2096/25-5 ця земельна ділянка перебувала у державній власності.
На момент подання позовної заяви земельна ділянка площею 0,15 га, яка була передана у власність ОСОБА_2, яка надалі відчужила її на користь ОСОБА_3, а він у свою чергу - на користь ОСОБА_1, належала до земель природно-заповідного фонду, а саме - Національного природного парку "Голосіївський", відноситься до лісових земель та розташована на території обʼєкту природно-заповідного фонду, розпорядником якого є Кабінет Міністрів України.
На підставі викладеного, перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га, з кадастровим номером НОМЕР_3, вартістю 81 600 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 січня 2017 року у складі судді Саранюк Л. П. у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав доказів того, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із володіння держави в особі саме Кабінету Міністрів України, а тому позов є безпідставним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено. Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером НОМЕР_3. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, тому першому власнику ОСОБА_2, ця ділянка була передана неуповноваженим на те органом - Коцюбинською селищною радою Киїської області, оскільки розпорядником цієї землі є Кабінет Міністрів України. Отже, наявні всі правові підстави, встановлені статтею 388 ЦК України, для витребування цього майна у ОСОБА_1
Короткий зміст касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції не містить обґрунтування правової позиції, якими керувався суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції. Крім того, згідно з частиною першою статті 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотання, коли повідомленні нею причини неявки буде визнано судом поважними. Разом з тим суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності відповідача.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ перший заступник прокурора Київської області подавзаперечення на касаційну скаргу,вказуючи на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судами обставинами справи, зокрема рішенням суду, яким визнано незаконною передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2, яка з урахуванням цього не мала права передавати цю землю ОСОБА_3, який подарував її ОСОБА_1 Крім того, спірна земельна ділянка розташована на землях, які віднесені до земель природно-заповідного фонду, а саме Національного природного парку "Голосіївський", і згідно з частиною четвертою статті 84 ЗК України належить до земель державної власності, розпорядником якої є Кабінет Міністрів України в силу вимог статей 13, 149 ЗК України, отже, доводи касаційної скарги є безпідставними.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк "Голосіївський", про витребування земельної ділянки призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
26 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та пʼятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.