Постанова
Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 592/12856/17
провадження № 61-35812св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми, у складі судді Косолап М. М., від 20 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області, у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Хвостика С. Г., від 12 квітня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ", банк) про визнання правочину недійсним.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 05 вересня 2008 року між ним та відповідачем було укладено кредитний іпотечний договір № 6858033 про надання кредиту у сумі 100 тис. доларів США на придбання житла - квартири АДРЕСА_1, яка у подальшому передана в іпотеку банку відповідно до договору іпотеки від 05 вересня 2008 року № 6858597. 24 вересня 2015 року між ними було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 6858033 від 05 вересня 2008 року про припинення зобовʼязань шляхом прощення боргу, після укладення якої банк вручив відповідачу повідомлення про прощення боргу, де було зазначено, що на підставі укладеної угоди банк простив частину боргу у сумі 46 730, 12 доларів США і що згідно абзацу д) пункту 164.2.17 Податкового кодексу України сума прощеної суми боргу підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, про що відповідачем розʼяснено не було.
Посилаючись на те, що додаткову угоду про прощення боргу він уклав у результаті помилки стосовно наслідків укладення правочину у вигляді виникнення обовʼязку зі сплати податку з доходів фізичних осіб, позивач просив позов задовольнити, визнати недійсним правочин - додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 6858033 від 05 вересня 2008 року про припинення зобовʼязань шляхом прощення боргу, укладену між ним та відповідачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 лютого 2018 року позов ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних, достовірних і допустимих доказів на підтвердження того, що на момент укладення оспорюваного правочину 24 вересня 2015 року мала місце помилка щодо прав та обовʼязків сторін та вона має істотне значення. Помилка внаслідок незнання податкового законодавства, порядку оподаткування суми боргу, анульованого кредитором, чи неправильного його тлумачення позивачем не є підставою для визнання правочину недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Сумської області від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 лютого 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону, податкового законодавства, чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 12 квітня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у момент підписання додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 6858033 від 05 вересня 2008 року відповідач, як професійний надавач фінансових послуг та як податковий агент, не розʼяснив позивачу наслідки прощення ним боргу у сумі 46 730, 12 доларів США, що сума боргу платника податку, анульованого кредитором за його власним рішенням, підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб. Позивач вказує, що якби він розумів у момент підписання додаткової угоди, що в результаті укладення оспорюваного правочину у нього виникне податкове зобовʼязання, він би не погодився на прощення боргу. При вирішенні спору судами неправильно застосовано положення частини першої статті 229 ЦК України, пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ" укладено кредитний договір № 6858033, за яким банк надав позивачу кредит у розмірі 100 тис. доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1 (а. с. 7 - 9).
На забезпечення виконання зобовʼязань за цим договором сторони в цей же день уклали договір іпотеки № 685897, предметом якого є вищевказана квартира (а. с. 10 - 12).
03 вересня 2015 року ОСОБА_4, згідно поданої заяви, надав згоду на добровільну реалізацію заставного майна, яким забезпечено кредитний договір від 05 вересня 2008 року для подальшого застосування програми прощення боргу по кредитному договору. У заяві вказав, що з умовами прощення ознайомлений і згідний (а. с. 49).
24 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ПАТ "ПУМБ" укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 6858033 від 05 вересня 2008 року, за якою банк та позичальник визнали, що сума заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором станом 24 вересня 2015 року становить 74 439 доларів 01 цент США, і банк застосовує відносно позичальника процедуру прощення боргу за кредитним договором відповідно до статті 605 ЦК України за умови сплати позичальником частини суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 932 долари США протягом 1 дня з дня укладення цієї додаткової угоди. Суми коштів, сплачені позичальником у розмірі, більшому ніж встановлено цим пунктом угоди, підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором (пункт 2.1 додаткової угоди № 1). Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та діє до припинення зобовʼязань за кредитним договором (пункт 6 додаткової угоди) (а. с. 15).
Факт підписання додаткової угоди та виконання її умов не спростовується сторонами.
24 вересня 2015 року ПАТ "ПУМБ" листом повідомило позивача, що 24 вересня 2015 року за його кредитним договором було прощено частину боргу у розмірі 46 730, 12 доларів США. Зазначено, що згідно абзацу д) пункту 164.2.17 Податкового кодексу України сума боргу платника податку анульованого кредитором по його самостійному рішенню підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб (а. с. 16, 50).
09 червня 2017 року Головне управління ДФС у Сумській області направило позивачу податкове повідомлення-рішення та повідомило ОСОБА_4, як платника податків про наявність податкового боргу по військовому збору - 18 903, 91 грн, з податку на доходи фізичних осіб - 251 290, 84 грн та 170 грн штрафних санкцій (а. с. 17 - 18).