Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
місто Київ
справа № 357/17862/14-ц
провадження № 61-13984св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Поліщук Анатолій Олександрович,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2015 року у складі судді Дмитренко А. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Волохова Л. А., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_3 із позовом про визнання заповіту недійсним.
В обґрунтування позову посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_5, який за життя залишив заповіт на все належне йому майно на імʼя відповідача. Позивач просила суд визнати його недійсним на підставі статті 231 ЦК України як вчинений під впливом насильства.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Білоцерківського міськрайсуду Київської області від 16 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 серпня 2016 року, позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовувались тим, що позивач, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, повторно у судове засідання не зʼявилася. Апеляційний суд відхилив доводи заявника, зазначивши, що про дату і час судового засідання на 10 квітня 2015 року ОСОБА_2 повідомлена особисто, що підтверджується розпискою, в судове засідання не зʼявилася через хворобу, однак доказів на підтвердження цієї обставини суду не надала. Судова повістка про виклик у судове засідання на 16 квітня 2015 року ОСОБА_2 надіслана поштою рекомендованим листом, за наданою нею адресою, однак повернута за закінченням терміну зберігання. Крім того, телефоном про призначення справи до розгляду на зазначену дату була повідомлена мати позивача ОСОБА_6
Апеляційний суд додатково зазначив, що, незважаючи на доводи апеляційної скарги, позивач належним чином повідомлена про розгляд справи у наведені дати, повторно не зʼявилася в судове засідання і від неї не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, що стало підставою для залишення її заяви без розгляду.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанцій, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про сповіщення позивача про дату та час розгляд справи, повісток про виклик до суду вона не отримувала. У судове засідання, призначене на 16 квітня 2017 року, не зʼявилася з поважних причин, оскільки їй не було відомо про час та дату судового засідання.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ В СУДІ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 22 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у березні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що про дату і час судового засідання у справі 10 квітня 2015 року ОСОБА_2 повідомлена особисто, що підтверджується розпискою, в судове засідання не зʼявилася через хворобу, однак доказів на підтвердження цієї обставини суду не надала.
Судова повістка про виклик у судове засідання на 16 квітня 2015 року ОСОБА_2 надіслана поштою рекомендованим листом за зазначеною нею адресою, однак повернута за закінченням терміну зберігання.
Крім того, телефоном, про призначення справи до розгляду на зазначену дату повідомлена мати позивача ОСОБА_6
Оцінка аргументів касаційної скарги
Перевіряючи законність та обґрунтованість постановлених у справі рішень, Верховний Суду зробив такі висновки.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.