Постанова
Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 298/483/17
провадження № 61-27517св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
представник позивача - ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Стружицька сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області, у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Фазикош Г. В., Бисага Т. Ю., від 29 березня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Стружицька сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області про визнання осіб такими, що втратили право користуванням житловим приміщенням, зняття з реєстрації.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що вінє власником будинку АДРЕСА_1, в якому зареєстровані відповідачі, які з серпня 2015 року не проживають у зазначеному будинку. У добровільному порядку зняття відповідачів з реєстрації вказаного місця проживання є неможливим, оскільки позивачу невідомо їх місце знаходження (проживання), це порушує права та суперечить інтересам позивача, як власника зазначеного нерухомого майна.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив визнати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за вищезазначеною адресою, та зняти відповідачів з реєстрації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області, у складі судді Тарасевича П. П., від 26 червня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 особами, що втратили право користування житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з метою захисту прав власника житлового приміщення відповідачі, які не проживають за адресою: АДРЕСА_1, і фактичне їхнє місце проживання відповідачів не відоме, підлягають визнанню такими, що втратили право користування житловим будинком. Вказані обставини створюють перешкоди позивачу у вільному володінні, розпорядженні та користуванні своєю власністю, а тому із урахуванням положень статей 71, 72, 107, 163, 167 ЖК УРСР, статті 391 ЦК України позовні вимоги підлягають до задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Закарпатської областівід 29 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року скасовано та у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачі є членами сімʼї власника житла ОСОБА_2, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги статті 405 ЦК України, статей 64, 156 ЖК УРСР, а не вимоги статей 71, 72, 107, 163, 167 ЖК УРСР, оскільки із прийняттям ЦК України застосування статей 71, 72 ЖК УРСР можливе лише до приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду. Оскільки норми закону, на які посилався позивач у заявлених вимогах, не регулюють спірні правовідносини, які виникли між сторонами, у задоволенні позову слід відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3просять скасувати постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 29 березня 2018 року та залишити в силі рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що звертаючись до суду із цим позовом, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на фактичне непроживання відповідачів у житловому будинку позивача протягом 2015-2017 років без поважних причин у звʼязку із втратою інтересу до житлового приміщення та виїзд в інше місце постійного проживання. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд не врахував положення статті 5 ЦПК України, не застосував норми матеріального права, які підлягають до застосування. Судом апеляційної інстанції скасовано правильне по суті рішення суду першої інстанції лише з одних формальних міркувань.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Стружицька сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, про визнання осіб такими, що втратили право користуванням житловим приміщенням, зняття з реєстрації, призначено до судового розгляду.
Відзивів на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01 жовтня 2008 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07 жовтня 2008 року.
Згідно довідок № 252 від 12 травня 2016 року та № 74 від 09 березня 2017 року, які видані Стужицькою сільською радою Великоберезнянського району Закарпатської області, у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: дружина - ОСОБА_4,1976 року народження, дочка - ОСОБА_5, 1994 року народження, син - ОСОБА_4, 1996 року народження, які у вказаному будинку не проживають із серпня 2015 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої, другої та пʼятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.