Постанова
Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 336/5954/17
провадження № 61-777св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
при секретарі судового засідання - Романенко О. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
представник позивача -ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
представник відповідача -ОСОБА_5,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Дацюк О. І., від 19 липня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
від 04 грудня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про зобовʼязання не перешкоджати у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способів участі батька у вихованні дитини, зобовʼязання надавати інформацію.
Позовна заява мотивована тим, що з 09 вересня 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та є батьками неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2015 року у справі
№ 638/20467/14-ц шлюб між ними було розірвано, після чого
ОСОБА_4 переїхала на постійне місце проживання до м. Запоріжжя разом із сином. Зазначав, що після розлучення у сторін виникли непорозуміння щодо участі батька у виховані сина, його відвідування, відповідач почала створювати йому перешкоди у спілкуванні з сином.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд зобовʼязати ОСОБА_4 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_6, встановити наступний режим особистого спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_6: за місцем проживання дитини у м. Запоріжжя кожен другий календарний тиждень місяця тривалістю 2 календарних дні
з 10:00 години ранку суботи до 18.00 години вечора неділі, з обовʼязком позивача забрати сина від відповідача не пізніше 10.00 години суботи та повернути відповідачу за місцем їх проживання за адресою: АДРЕСА_3; за місцем постійного проживання батька
ОСОБА_2 у АДРЕСА_1, кожен четвертий календарний тиждень вересня тривалістю два календарних дні
з 10:00 години ранку суботи до 18.00 години вечора неділі, кожен перший календарний тиждень квітня тривалістю два календарних дні з 10:00 години ранку суботи до 18:00 години вечора неділі; встановити час для спільного відпочинку за адресою: АДРЕСА_2, з 01 червня по 30 червня кожного року; зобовʼязати ОСОБА_4 не обмежувати позивачу спілкування із ОСОБА_6 особисто засобами телефонного, поштового, електронного, відеозвʼязку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування, щоденно з 09:00 години до 21:00 години; зобовʼязати ОСОБА_4 за два дні до дня зустрічі позивача із сином за допомогою телефонного, поштового, електронного звʼязку надати позивачеві точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання змін повідомити позивачеві на наступний день після настання таких обставин.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня
2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобовʼязано ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначено час спілкування та способи виховання неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши для ОСОБА_2: періодичні побачення з неповнолітнім ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожну другу суботу кожного місяця з 10:00 години до 18:00 години та кожен четвертий тиждень кожного місяця в період часу з 10:00 години суботи до 15:00 години неділі у м. Запоріжжя з правом відвідування культурних та розважальних закладів під час побачень без присутності ОСОБА_4; час для спільного відпочинку ОСОБА_2 з неповнолітнім
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме протягом тридцяти календарних днів поспіль влітку кожного року у м. Харків за попереднім погодженням з ОСОБА_4 без її присутності. Зобовʼязано ОСОБА_4 не обмежувати ОСОБА_2 можливість спілкування з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інші дні з 09:00 години до 21:00 години засобами телефонного, поштового, електронного, аудіо чи відеозвʼязку. Зобовʼязано ОСОБА_4 сповіщати ОСОБА_2 будь-якими засобами звʼязку про місце перебування ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, не пізніше ніж за два дні до дня побачення. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження створення йому відповідачем перешкод у спілкуванні з сином та його вихованні. При визначенні графіку побачень та спільного відпочинку позивача із сином суд врахував, що позивач постійно проживає у м. Харкові, вік дитини, психологічний звʼязок батька з сином. Ураховуючи складні стосунки між сторонами спору, суд вважав недоцільним визначати обовʼязковою присутність відповідача при зустрічах позивача із сином, оскільки ОСОБА_6 досяг віку, коли він може тимчасово перебувати за відсутності матері, а конфлікти між сторонами, на переконання суду, не сприятимуть психологічному комфорту дитини та можуть привести до негативних наслідків для ОСОБА_6 Також суд вважав справедливим та доцільним зобовʼязати ОСОБА_4 заздалегідь перед запланованим часом побачення ОСОБА_2 із ОСОБА_6 повідомляти позивача про місце перебування
ОСОБА_6, адже з урахуванням проживання ОСОБА_2 у іншому місті ця необхідність обумовлюється потребою останнього спланувати поїздку до м. Запоріжжя. Суд визначив і час для спільного відпочинку ОСОБА_2 з сином влітку протягом тридцяти календарних днів поспіль з можливістю виїзду до м. Харкова, оскільки зазначене відповідатиме не лише принципу рівності батьків у спілкуванні з дитиною, а і інтересам самого ОСОБА_6, адже умови для його тимчасового проживання у батька є прийнятними, а відвідування нового міста сприятиме розширенню кругозору дитини, отриманню нових навичок та досвіду, а також відновленню його звʼязку з бабусею та дідусем.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що при вирішенні спору суд першої інстанції виходив насамперед з найкращих інтересів дитини та принципів рівності прав батьків щодо участі у вихованні дитини, а також забезпечення вільного та безперешкодного спілкування батьків з дитиною. Суд апеляційної інстанції встановив у матеріалах справи відсутність доказів на підтвердження зловживання позивачем алкогольними напоями або наркотичними засобами, а також інших причин щодо обмеження позивача у спілкуванні з неповнолітнім сином. Апеляційний суд подився з встановленим районним судом графіком побачень та відпочинку батька з сином, зазначивши, що дитина досягла віку, який їй дозволяє бути з батьком у відсутність будь-кого з родичів. Обставини, які б вказували на негативний вплив батька на свою рідну дитину судом не встановлені. Переживання матері за сина під час відвідування ним місця проживання батька носять емоційний характер, ґрунтуються на складних відносинах з колишнім чоловіком та на намаганні створити комфорт у своїй новій сімʼї.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оскаржені судові рішення не ґрунтуються на інтересах дитини, оскільки визначивши позивачу періодичні побачення з сином кожну другу суботу місяця з 10:00 години до 18:00 години з правом відвідування культурних та розважальних закладів, суди не врахували, що таке тривале побачення з батьком не дасть можливості дитині відпочити, підготуватись до школи, порушить її звичний розпорядок дня (денний сон). Суди не звернули увагу на тривалість побачень, чим позбавили дитину можливості у майбутньому відвідувати спортивні, наукові, розвиваючі секції. Суди безпідставно не взяли до уваги графік спілкування з дитиною, визначений органом опіки та піклування, не звернули увагу на те, що у позивача немає місця проживання у
м. Запоріжжі, не зазначили, які саме культурні та розважальні заклади має право відвідувати позивач разом із дитиною з урахуванням нічного часу, який також визначений як час побачень. Отже, судами порушено право дитини на відпочинок. Суди не встановили місце проживання позивача у
м. Харкові, дане місце не було обстежено органами опіки та піклування. Суд першої інстанції не дослідив стан здоровʼя дитини, не надав оцінку емоційному стану дитини відповідно до висновку психолога ОСОБА_7 від 07 травня 2018 року № 49.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. На думку позивача, доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки відповідач не надала належні та допустимі докази на спростування висновків судів попередніх інстанцій.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
08 лютого 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі пʼяти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у судовому засіданні з викликом учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 вересня 2009 рок ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб (т. 1, а. с. 7, 87), під час якого 10 березня 2012 року у них народився син ОСОБА_6
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2015 року у справі № 638/20467/14-ц шлюб між сторонами розірвано (т. 1, а. с. 8). Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 залишився проживати з матірʼю.
22 листопада 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_9 уклали шлюб та відповідач змінила прізвище на ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 85).
Відповідно до акту обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_6 разом із матірʼю, проведеного спеціалістами у справах дітей, встановлено, що вони мешкають у будинку АДРЕСА_3. Крім ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у будинку мешкають ОСОБА_9, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3. Умови для проживання усієї родини належні, малолітні діти, зокрема ОСОБА_6, забезпечені усім необхідним (т. 1, а. с. 98).
ОСОБА_2 зареєстрований та постійно проживає у АДРЕСА_1. У зазначеній квартирі зареєстровані та проживають, крім ОСОБА_2, ОСОБА_12 й ОСОБА_13 - батьки позивача. Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 у зазначеній квартирі виділено окрему кімнату для малолітнього ОСОБА_6, яка облаштована усім необхідним для проживання дитини (т. 1, а. с. 138, 139).
Відповідно до копій квитанцій ОСОБА_2 у 2015-2017 роках придбавав дитячий одяг, взуття, іграшки, тощо (т. 1 а. с. 35-45). Відповідач
підтвердила отримання деяких із придбаних речей малолітнім
ОСОБА_6 від свого батька. Відповідно до квитанцій від 20 березня 2018 року ОСОБА_2 перераховував на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 12 тис. грн, 640 грн та 12 тис. грн, отримання яких підтверджено ОСОБА_4 у судовому засіданні (т. 1, а. с. 161, т. 2,
а. с. 15).
З переписки, яка досліджувалась судом за згодою ОСОБА_2 та ОСОБА_9, які були авторами повідомлень, вбачається, що у вересні, жовтні та листопаді 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 узгоджувались час спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_6, а також і час відвідування ОСОБА_2 сина у м. Запоріжжя. У грудні 2017 року ОСОБА_9 не погодився на прохання ОСОБА_2 щодо надання можливості поспілкуватись з сином ОСОБА_6, а запропонував зустрітись у суді, який має вирішити коли та як ОСОБА_2 має зустрічатись із ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 99-102, 140).
У березні 2018 року ОСОБА_2 направляв ОСОБА_4 лист з пропозицією мирного вирішення питання про участь позивача у вихованні сина, отримання якого ОСОБА_4 підтвердила, але відповіді на цей лист вона не надала (т. 1, а. с. 151).