Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
місто Київ
справа № 143/1196/16-ц
провадження № 61-16803св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Погребищенська міська рада Погребищенського району Вінницької області,
особа, яка зверталась із апеляційною скаргою, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Нікушина В. П., Оніщука В. В., Панасюка О. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Погребищенської міської ради Погребищенського району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її тітка, ОСОБА_4. Після її смерті відкрилася спадщина, до якої увійшов зазначений будинок. Згідно із заповітом від 21 липня 1989 року ОСОБА_4 заповідала позивачу належний їй на день смерті житловий будинок, розташований на АДРЕСА_2, та вклад, що знаходився на зберіганні у Погребищенському відділенні Ощадного банку України, номер будинку на момент подання позовної заяви - НОМЕР_1.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_2 посилалася на положення статей 524-564 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на момент відкриття спадщини та котрим регламентується порядок спадкування. Фактично позивач прийняла спадщину, однак не має можливості оформити свої права з причин відсутності документів, що посвідчують право власності ОСОБА_4 на спадковий житловий будинок, у звʼязку з чим позивачу нотаріальною конторою рекомендовано звернутися за захистом своїх прав до суду.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач відзив на позов не подавав.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 18 серпня 2016 року позов задоволено. Визнано право власності ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом на цілий житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1, що належав спадкодавцю, ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого Погребищенською селищною радою Вінницької області 16 березня 1971 року на підставі рішення виконкому від 11 березня 1971 року № 5.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що спадкодавець була власником житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1; а ОСОБА_2 як єдина спадкоємиця за заповітом не може отримати свідоцтво про право на спадщину у звʼязку з відсутністю правовстановлюючого документа про належність нерухомого майна спадкодавцеві за життя, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підтвердження доводів апеляційної скарги навів обставини про порушення його прав, зокрема, про те, що судом не залучено його до участі у справі як відповідача, хоча судом визнано право власності за ОСОБА_2 на належний йому житловий будинок АДРЕСА_1.
Під час апеляційного розгляду справи жодна із сторін в судові засідання, які відкладалися двічі, не зʼявилась.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 18 серпня 2016 року закрито, оскільки докази, надані заявником на підтвердження доводів щодо порушення його прав, а саме про прописку у спірній квартирі, не є достатніми. Апеляційний суд запропонував йому надати докази порушення його прав, втім ця вимога ним не виконана.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року.
Узагальнені доводи касаційної скарги
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що рішення Погребищенської міської ради Вінницької області від 15 травня 2015 року № 276 не є допустимим доказом у справі. На переконання заявника, ОСОБА_2 не може успадкувати за заповітом будинок АДРЕСА_2 після померлої ОСОБА_4, оскільки вона проживала в будинку АДРЕСА_3. Виходячи із наведеного, відсутній факт порушення спадкових прав позивача.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 10 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у квітні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4, після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1.
Згідно із заповітом від 21 липня 1989 року ОСОБА_4 заповідала позивачу належний їй на день смерті житловий будинок, розташований на АДРЕСА_2, та вклад, що знаходився на зберіганні у Погребищенському відділенні Ощадного банку.
Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 16 березня 1971 року ОСОБА_4 була власником будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Погребищенської міської ради Вінницької області від 15 травня 2015 року № 276 житловому будинку на АДРЕСА_1 присвоєно нову поштову адресу: замість АДРЕСА_4; АДРЕСА_3; АДРЕСА_2 - на АДРЕСА_1.
Оцінка аргументів, викладених у касаційних скаргах
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.