Постанова
Іменем України
08 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 750/6155/17
провадження № 61-17249св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 08 грудня 2017 року у складі судді Рахманкулової І. П.та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Вангіль В. М., Губар В. С., Онищенко О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "УкрСиббанк" посилалося на те, що 15 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсоцбанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11170739000 (далі - кредитний договір), за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 25 800 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13 % річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення до 14 червня 2018 року. У звʼязку з неналежним виконанням позичальником зобовʼязань за кредитним договором та виникненням прострочення заборгованості банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2015 року, у справі № 750/1544/15-ц за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору про надання кредиту, додаткової угоди до нього, договорів поруки та договору іпотеки, стягнено солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 15 червня 2007 року в розмірі 10 887,65 доларів США, що станом на 03 лютого 2015 року за курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 175 802,84 грн, та пеню в розмірі 3 090,68 грн, а також звернено стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_7 В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Після цього банком було отримано виконавчі листи, які направлені для виконання до органів державної виконавчої служби. У звʼязку з примусовим виконанням вказаного вище рішення 29 січня 2017 року на його рахунок надійшли грошові кошти в загальній сумі 180 682,48 грн. Однак зазначена сума заборгованості не була сплачена у повному обсязі, тому згідно з умовами кредитного договору на несплачену суму заборгованості нараховуються проценти до повернення коштів у повному обсязі та пеня, а також банк має право на стягнення трьох процентів річних. Враховуючи наведене, ПАТ "УкрСиббанк" просило стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість за процентами, нарахованими за час користування кредитними коштами в період з 01 лютого 2015 року по 31 травня 2017 року в розмірі 2 559,76 доларів США; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 06 лютого 2017 року по 20 червня 2017 року - 1 341,23 грн, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 20 червня 2016 року по 20 червня 2017 року - 16 844,51 грн; три проценти річних - 7 081,24 грн та понесені судові витрати.
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "УкрСиббанк" про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору, посилаючись на те, що банк не виконав взятих на себе зобовʼязань щодо зарахування коштів у сумі 25 800 доларів США на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1. Так як він не отримував коштів на поточний рахунок, то кредитний договір є неукладеним (недійсним). У звʼязку з цим просив визнати недійсним кредитний договір від 15 червня 2007 року № 11170739000.
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 08 грудня 2017 року первісний позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за відсотками, нарахованими за час користування кредитними коштами в період з 01 лютого 2015 року по 31 травня 2017 року в розмірі 2 559,76 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 06 лютого 2017 року по 20 червня 2017 року - 1341,23 грн; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 20 червня 2016 року по 20 червня 2017 року - 16 844,51 грн; три проценти річних - 7 081,24 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що банк довів факт наявності непогашеної заборгованості за кредитними зобовʼязаннями ОСОБА_4 Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з недоведеності цих вимог у звʼязку з тим, що рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 18 червня 2015 року встановлено, що ОСОБА_4 отримав від банку грошові кошти в доларах США. Крім того, позичальник з липня 2007 року погашав кредит в доларах США.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 08 грудня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У березні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 08 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 08 лютого 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що банк не виконав взятих на себе зобовʼязань щодо перерахування коштів на його поточний рахунок, оскільки відсутнє відповідне платіжне доручення встановленої форми.
У травні 2018 року ПАТ "УкрСиббанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило її відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що ці рішення є законними і обґрунтованими. Обставини щодо надання ОСОБА_4 кредитних коштів встановлені у процесі розгляду справи № 750/1544/15-ц та згідно з процесуальним законодавством не підлягають доказуванню. Крім того, факт надання позичальнику кредитних коштів підтверджується випискою з його особового рахунку.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
27 квітня 2018 року справа № 750/6155/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржені в касаційному порядку в частині вирішення зустрічних позовних вимог, тому переглядаються Верховним Судом лише в цій частині.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовʼязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обовʼязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України зобовʼязання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовʼязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовʼязання (неналежне виконання).
У разі порушення зобовʼязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовʼязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (пункти 2-4 частини першої статті 611 ЦК України).
Судами встановлено, що 15 червня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_4 було кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 25 800 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13 % річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення до 14 червня 2018 року.
26 серпня 2009 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору (щодо реструктуризації), згідно з якою сторони погодили зміну графіка погашення кредиту за договором та виклали підпункт 2.1 кредитного договору в наступній редакції: "У забезпечення виконання зобовʼязань позичальника за даним договором банком прийнято: іпотека нерухомості згідно з договором іпотеки від 15 червня 2007 року № 30007Z198; порука згідно з договором поруки від 15 червня 2007 року № 30007Р184; порука згідно з договором поруки від 26 серпня 2009 року № 2400085.